З найвищих владних кабінетів усе гучніше лунають заяви, що протидія дроново-ракетним обстрілам цивільної інфраструктури рашистськими військами та ліквідація наслідків руйнувань – прерогатива місцевого керівництва. Це свідчить про хаос в управлінні чи про намагання перекласти відповідальність?
Після масованих обстрілів кремлівськими військовими злочинцями об’єктів газовидобувної галузі в центрі держави та руйнувань теплоелектрокотелень в столиці почали ширитися заяви про відповідальність за наслідки.
Президент Володимир Зеленський, наприклад, заявив, що має претензії до захисту енергетичної інфраструктури столиці, зокрема ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6. За словами Глави держави, проблема не зводиться лише до роботи ППО:
«Я не задоволений, наприклад, якщо ми візьмемо Київ. Є ТЕЦ-5, ТЕЦ-6. Ми не можемо використовувати ракети Patriot проти дрона. Які можуть бути у мене питання до мера? Я міг би зараз вам сказати, що я думаю про все це, але я не буду».
Разом із тим президент повідомив, що для підсилення захисту та відновлення об’єктів енергетики вже заготовлено резерв обладнання:
«Підготовлена непогана програма… Велика кількість трансформаторів».
У цьому сенсі слід зауважити, що місія Київського міського голови та очільника Київської міської державної адміністрації Віталія Кличка в нинішній ситуації суттєво обмежена відсутністю відповідних повноважень, адже в столиці працює Тимур Ткаченко, який на посаді начальника Київської міської військової адміністрації і повинен займатися вирішенням подібних проблем.
До речі, в його команді працює і недавній луганський перший заступник начальника ВОВА Сергій Мовенко, якому доручили очолити одну з районних військових адміністрацій. Чи був проведений аудит результатів роботи того ж Сергія Мовенка і його шефа Юрія Погуляйка, який безслідно зник у столиці, щодо захисту об’єктів критичної інфраструктури в нашій області, теж ніхто не повідомляє. Але за неофіційною інформацією, провальних результатів їхньої бездіяльності вистачає… І в армію ніхто з них не мобілізувався, до речі…
Розмитість зон відповідальності військових, центральної влади та місцевих органів очевидна ще й тому, що під час Великої війни чітко не визначено, хто за що відповідає і які ресурси для цього повинен мати. Приміром, Луцький міський голова Ігор Поліщук навіть при великому бажанні не має засобів, щоб створити муніципальну систему ППО хоча б ліквідації ворожих дронів. У той же час в луцькій мерії могли б уже давно переформатувати завдання для одіозної Муніципальної варти, аби її заброньовані дядьки мобілізаційного віку замість того, щоб виписувати штрафи за неправильне паркування, цілодобово чергували б у мобільних групах ППО та з допомогою стрілецької зброї збивали російські БпЛА ще на підльоті до Луцька. Але чи існує законоавчий механізм, який дозволяє цивільних озброювати крупнокаліберними кулеметами чи гарматами?
Так само має бути зрозуміло, хто повинен відшкодовувати постраждалим внаслідок попередніх ударів вартість втраченого житла, якими мають бути строки відновлювальних робіт із тим, щоб, наприклад, по вул. Стрілецькій із червня місяця не стояв напівзруйнований двоповерховаий будинок, дах якого досі не перекритий навіть плівкою.
Словом, проблем багато, а шляхів вирішення – обмаль.
Це підтверджує і той факт, що тільки ввечері 11 жовтня юна очільниця Міністерства енергетики України Світлана Гринчук проінспектувала хід відновлювальних робіт енергообʼєктів, які зазнали уражень внаслідок російського терору в м. Києві та заслухала доповіді щодо ходу відновлення. Вона «доручила напрацювати механізми та технічні можливості посилення фізичного захисту об’єктів генерації».
Міністерка на четвертому році війни заявила:
«Пріоритети незмінні – посилити інженерний захист та протиповітряну оборону, збільшити резерв обладнання, скоротити термін аварійно-відновлювальних робіт. Працюємо над цим із міжнародними партнерами».
А тим часом вранці 12 жовтня рашисти повністю знеструмили Донеччину…
Чого очікувати волинянам? З Печерських пагорбів лунають прогнози, що ворог буде системно знищувати об’єкти критичної інфраструктури і що потрібно готуватися до блекаутів. Але що робиться, аби всі повітряні цілі окупантів були знищені, а ті ж підстанції – надійно захищені?
Публічних відповідей на це навіть від очільника Волинської обласної військової адміністрації Івана Рудницького теж немає.
То гасло «Спасайся, хто може!» знову актуальне?
Але ж не всі люди мають кошти на генератори та бензин чи солярку. Далеко не у всіх є навіть можливість їх розмістити в квартирах чи на балконах. Як, зрештою, і допотопні «буржуйки», до яких потрібні дрова і приміщення, де їх зберігати, в великих мітсах не врятують. Та й запасів води надовго не вистачить, якщо немає криниці…
Сергій ШРАМЧУК.
На фото автора, пресслужби Міністерства енергетики України та «Суспільного»: атрибути тривожної невідомості; наслідок руйнування п’ятиповерхівки в столиці; жовтневий результат червневого обстрілу будинка по вул. Стрілецькій у м. Луцьку; очільниця Міненерго Світлана Гринчук; удар рашистів по церкві в донецькому м. Костянтинівка.