Спочатку було слово…

Мурал Газета Луцьк вулиця Винниченка Забужко

Про необхідність  отримувати інформацію тільки з перевірених джерел, найкраще – з паперового носія, нагадує прекрасний мурал на будинку біля мосту через річку Сапалаївку по вул. Винниченка в обласному центрі. Чим цікаве це історичне місце?

Початкова частина вулиці виникла в кінці XVIII – на початку XIX століття і отримала назву Ковельська. Пізніше була перейменована на Староковельську.

Цікаво, що до 1910 р. по містку через річку, котрий знаходиться по вул. Винниченка, проходила межа міста. Тут стояла арка з двоголовим орлом і написом «Повітове місто Луцьк»!

Поступово з кінця XIX ст. формується вулиця вздовж ділянки за мостом. В 1920 р. обидві частини увійшли в склад об’єднаної вулиці, яка поляками була названа Ягеллонською,  на честь їхнього королівського роду. Пізніше стала носити ім’я польського маршала Юзефа Пілсудські, який у Першу світову воював у складі австро-угорської армії на Маневиччині.

Зрозуміло, що окупацією області «першими совєтами», в 1940 р., вулиця була перейменована на Червоноармійську. Під час гітлерівської окупації сучасна мала назву Північна.

За часів окупаційного режиму ссср  в післявоєнні роки територія вулиці включала також теперішню вул. Лесі Українки і називалася Радянська. Оскільки Театрального майдану не було, то по суцільній вулиці курсував автотранспорт.

А в часи Незалежності України її частина від площі до Майдану Михайла Грушевського була перейменована на вул. Володимира Винниченка, одного з діячів УНР, який зрадив Україну, пішов на співпрацю з большевицькою росією, а потім втік за кордон, де й помер.

На початку вулиці зберігся ряд оригінальних будинків, споруджених на початку XIX ст. У них, як правило, розташувалися силові структури. Щоправда, і деякі новобудови «радянської епохи» привертають увагу. Наприклад, п’ятиповерхівка навпроти колишнього Будинку офіцерів (споруджувався як польський Земельний банк), де в одній із квартир до переїзду в столицю жила родина Оксани Забужко.

А буквально поруч, тільки з іншого боку річки Сапалаївки, збереглася до наших днів будівля, на стіні якої й зображений унікальний мурал: чоловік читає газету!

Чим не візитка Волині, яка вміє читати?!

Роман УСТИМЧУК.

На фото автора:  мурал читаючої Волині; вигляд на колишній Будинок офіцерів із арки багатоповерхівки, де жила родина Оксани Забужко.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *