Осінь. Звільнені в запас солдати і сержанти
строкової служби потягнулися з армійського і флотського вирію до рідних
домівок. Їхнє місце в казармах і кубриках займуть нові призовники, а через
рік-півтора і вони перетворяться з «салаг» на «дємбєлів».
Колега-журналіст Вадим Петрасюк, який часто публікує
цікаві репортажі та замальовки в центральних медіа, цими днями їхав у
звичайному міжміському автобусі. І на сусідньому кріслі побачив незвичайного
воїна. Уніформа в нього ніби була й стандартна, а от різне причандалля на ній –
унікальне, позастатутне і явно ручної роботи! Значить, мав час не тільки
марширувати, стріляти, мити підлогу, стригти траву чи фарбувати бордюри, але й
викроював кожну вільну хвилину на дбайливе прикрашання «дємбєльської форми».
Можна також припустити, що в його сумці чи рюкзаку є
ще один унікальний атрибут усіх звільнених зі строкової служби – фотоальбом, де
кожна сторінка – витвір армійського мистецтва!
Судячи з усього, цей воїн був у Національній гвардії
України. Дослужився до старшого солдата, з парашутом, правда, не стрибав, і
нагрудний знак підводника не начепив. Але все інше – як на новорічному
карнавалі.
Власне, засуджувати чи карати цього бійця може хіба
що патруль, якщо виловить десь на шляху додому, або військовий комісар, якщо
саме в такому обмундируванні він прибуде ставати на військовий облік
резервістів. А так, що нам, цивільним людям, його засуджувати? Відслужив
хлопець, як треба, і цілим та неушкодженим повертається до мирного життя. А, може, згодом і контракт підпише?
Вадим Петрасюк і сам свого часу служив строкову в
армії. Як і автор цих рядків. І ми, чого гріха таїти, прикрашали свої
«дємбєльські парадки» якимись незвичайними атрибутами про рід військ, місце
служби і, так далі. Але ось такий «камуфляж» в осіннього демобілізованого
воїна, чесно кажучи, доводиться бачити вперше!
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Вадима ПЕТРАСЮКА: невідомий «дємбєль» спить
дорогою додому.