У сусідньому
польському воєводстві музеї – це живі організми. Тому там експонати не
припадають пилом, а екскурсоводи не проводять нудних екскурсій. Комунальне підприємство
«Музей люблінського села» показало, що кожної неділі можна приваблювати сотні
відвідувачів і заробляти на цьому гроші!
Колеги з
газети «KurierLubelski» цими
вихідними відвідали одну з живих вистав у мезуї, щоб побачити, як колись
польські селяни жили щоденним життям. Наразі відвідувачам і журналістам
показали. як поляки в давнину прали і малювали ікони.
Коли не було
електричних машин, люди користалися ручною терткою, а функцію прального порошку
виконувало вугілля з дерева.
Цикл «Як це
робили в давнину»! викликав шалену популярність, адже людям показують усе не
звичайні екскурсоводи, а майстри, які реально перуть білизну чи малюють ікони!
А наступних вихідних в локації, яка працює в м. Люблін по вул. Варшавській, 86,
продемонструють, як у давнину поляки виготовляли взуття.
В цьому
сенсі варто лише зауважити: на Люблінщині у давнину жило дуже багато українців,
яких у повоєнні часи силоміць депортували в УСССР. Зрозуміло, що ніхто про це
воліє не згадувати, тому української сторінки в багатогранних показах «Музею
люблінського села» немає. Але й на Волині
відсутня хоча б одна класична музейна установа, яка б порадувала
відвідувачів не шароварними імпрезами, а захоплюючими видовищами. Тому в
сусідів-поляків є хліб і видовища, а в нас –
ні одного, ні другого…
Сергій
ШРАМЧУК.
На фото з
газети «KurierLubelski»: поляки
показують як вони жили у давнину.