Сторінками минулого 10.10.2019

«Міністр соціального захисту УРСР, колишній секретар підпільного обкому партії, командир Чернігівсько-Волинського партизанського з’єднання  та Двічі Герой Радянського Союзу Олексій Федоров був людиною скупою, а точніше – жадною. Якось, у 1979 р., після чергового візиту  в область напакували нам у багажник «гостинців на дорогу». Вивантажуємо вночі біля його квартири. А господар наприкінці «процедури» неодмінно перевіряє, чи, бува, нічого не залишилося… Якось я кажу: «Олексію Федоровичу, ви б мені хоча б пляшечку виділили!». А він: «Не можна тобі пити!». Я: «Так завтра вихідний…». Він: «А післязавтра – на роботу!». І не дав нічогісінько!».

«Обласне Товариство «Знання», лекторами в якому працювали досвідчені представники обкому, райкомів і міськкомів Компартії, професорсько-викладацький склад кафедр історії КПСС, атеїзму, марксистсько-ленінської філософії та наукового комунізму вищих навчальних закладів провели пленум. Проект Програми «Народного Руху України за Перебудову» охарактеризовано як «маніфест політичних вимог». Пленум відзначив, що зміст, цілі і характер документа не відповідають завданням об’єднання зусиль трудящих Української РСР. У «Знання» є чітка програма оновлення всіх сфер життя, яка вироблена КПСС на XVII з’їзді партії».

«На засіданні Прес-клубу ринкових реформ Асоціація фермерів Волині на чолі з Андрієм Остапенком поскаржилася, що до 40% тракторів ЮМЗ і ХТЗ через рік виходять із ладу, а це вічний капремонт. А виділені недавно державою 100 нових одиниць техніки надійшли… без комплектуючих: їх дорогою розікрали, а винних нема».

(«Досвітня зоря», 1999 р.).

«На колишніх ракетних майданчиках РВСН СССР в лісі біля с. Мовчанів Локачинського р-ну сталася трагедія. Під час крадіжки металу загинуло двоє молодих чоловіків. Виявилося, що колись надсекретна база ніким не охороняється, а більшість конструкцій розікрали. Держава на рекультивацію територій грошей не дає».