50 років тому
Кузня кадрів
«У повоєнні роки з с. Тростянець Ківерцівського р-ну вийшло чимало відомих людей. Тут виросли 20 учителів, 2 лікарі, 22 офіцери Радянської армії, 9 інженерів, 5 юристів, 4 агрономи, художник, а Володимир Зайчук став головою Верховного Суду УРСР».
(«Радянська Волинь». 1968 р.).
На фото з архіву: агітбригада на полях колгоспу «Радянська Україна» в с. Тростянець.
20 років тому
Найгірший результат
«Під час виборів до обласної ради за новою системою восторжествував лозунг «Об’єднана меншість завжди виграє в роз’єднаної більшості!». Хоча в бюлетенях були представники 22 партій та рухів, через чергове протистояння представників національно-демократичних сил між собою в округах призвело до загальної розгромної поразки. З 80 мандатів вони отримали лише 4 (2 – від Народного руху України, 1 – від Української республіканської партії, 1 – від Демократичної партії України), що склало 5% від загальної кількості. Це стало найгіршим результатом за три скликання облради, адже в попередньому з 60 депутатів 12 представляли праві сили. Нині ж найбільше позапартійних (55 осіб), із яких 20 лікарів і 22 голови реформованих колгоспів».
(«Луцький замок», 1998 р.).
15 років тому
Автопробіг у Крим
«Волиняни взяли активну участь в автопробігу «Від Карпат до Криму і від Криму до Карпат», який відбувся під патронатом Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму Верховної Ради України та Державної туристичної адміністрації України. І хоча його маршрут не пролягав через м. Луцьк, трасою через Івано-Франківськ , Львів, Рівне, Житомир, Київ, Полтаву, Харків, Донецьк, Херсон, Миколаїв, Дніпропетровськ та міста на території АР Крим скористалися десятки любителів автомобілів».
(«Віче», 2003 р.).
10 років тому
Головне – гроші!
«Луцький міський голова Богдан Шиба пріоритетом у своїй роботі на посаді градоначальника вважає поповнення бюджету. «Левову частку мого робочого дня займають справи, пов’язані з вирішенням саме цього стратегічного питання. Бо коли я став міським головою, то казна була бідною, накопичилася величезна маса боргів попереднього періоду. У середовищі серйозних людей навіть побутувала думка: нема чого до міста йти, бо воно й так неплатоспроможне… Так і було. Луцьк просив грошей у держави, в області, в бізнесменів…», – зазначив Богдан Шиба.
(«Волинська газета», 2008 р.).
Підготував Сергій ШРАМЧУК.