Сторінками минулого. 24 червня 2020 року
40
років тому
Ложки
для Москви
«Волинь славиться майстрами місцевих сувенірів. Це
розписні ложки, виготовлені умільцями з Камінь-Каширського лісгоспзаг, шкатулки
і тарелі, які різьблять майстри з Ківерців. Ці сувеніри мали великий успіх на
міжреспубліканському ярмарку по заготівлі і продажу галантерейних і парфюмерно-косметичних
товарів у Москві».
(«Радянська
Волинь», 1980 р.).
30
років тому
Два
прапори
«12 липня 1990 р. рішенням №2/6 Луцька міська Рада
народних депутатів відновила на території м. Луцька національну символіку:
синьо-жовтий прапор, Герб – Тризуб, а також Гімн – «Ще не вмерла Україна…». На
мітингу з нагоди підняття над міськрадою синьо-жовтого прапора міський голова
Антон Кривицький сказав: Тож нехай наші символи об’єднують усіх, незалежно від
віку, національності і віросповідання, в один народ, який прагне свободи і
прогресу… Згодом Антон Федорович прокоментував цю подію: «Було тоді 122
депутати, з них 69 – комуністи. Вони проголосували проти. Я зробив перерву і
сказав: «Шановні, все одно той прапор буде. Ми дійдемо до того!». І – рішення
відбулося. Якийсь час біля входу в міськраду висіло два пропар та висіли два
герби – УРСР і Тризуб».
(«Луцький
замок», 2011 р.).
20
років тому
Міліція
і преса
Начальник Луцького міськвідділу внутрішніх справ
полковник міліції Сергій Швачка (був убитий у під’їзді житлової
багатоповерхівки у м. Луцьку 11 травня 2002 р., злочин досі не розкрито, – ред.)
на прес-конференції заявив: «Міліція повинна бути відкритою для
працівників засобів масової інформації. За винятком, звичайно, питань пов’язаних
із оперативно-розшуковою діяльністю. Є речі, які ми не висвітлюємо не лише
перед журналістами, але навіть перед деякими нашими працівниками…Мені дуже
приємно як новому керівникові міськвідділу, що в пресі та на телебаченні
проводять опитування, що люди думають про міліцію».
(«Віче»,
2000 р.).
10
років тому
100
гривень… за німця
«У володимир-волинському селі Яковичі біля церкви
Флора і Лаври вирішили прокопати газолін. І – знайшли людські кістки!
З’ясувалося, що то німецькі військові поховання часів Другої світової війни.
Згодом і старожили підтвердили: тут у 1944 р. стояли дерев’яні хрести, які з
часом зруйнувалися… Після знахідки до сільради звернувся керівник Робочої групи
Німецької спілки по догляду за військовими похованнями в Україні Ульріх
Шрьодер. Запропонував перенести рештки солдатів Вермахту на централізоване
кладовище в с. Потелич Львівської обл. Селяни погодилися, але поставили умову,
щоб німці допомогли матеріально з ремонтом церкви та благоустроєм після
ексгумації. Домовилися, що німецька Спілка заплатила в сільраду по 100 грн за
кожних 2 метри розкопаної землі. В результаті знайдено 24 скелети, ще 3-4 треба
шукати…».
(«Волинська
газета», 2010 р.).
На
фото з архіву: під час ексгумації солдатів Вермахту в с. Яковичі.
Підготував
Сергій
ШРАМЧУК.