Сторінками минулого 25.01.2018

«Виконуючи  заповіт пророка-мученика Тараса Шевченка, ми, як і він , простягуємо руку братерства до Народу Польського, як рівний до рівного. Але не бачимо тієї руки ні в ілюстрації Великого Кобзаря, ні козаки сучасної України. Не дочекалися навіть ті козаки, які в братніх шеренгах Польського та Української союзу скропили Волинь і широкі терени Польщі аж до Варшави своєю кров’ю під гаслом «За вашу і нашу Вольность!». Та історія наша не затьмиться  – і віра в те, що Народ Польський  відчує в собі братське взаємовідношення до Народу Українського  – не згасне. Не сполучила доля – сполучить недоля!».

«Три злочинці, що спричинили цю війну, Сталін, Рузвельт і Черчілль, недавно з’їхалися в великій таємниці до Тегерану, щоб там потішити себе в теперішній скрутній хвилині. Ця бутафорська конференція, що була представлена агітаторами як величезна перемога, впродовж кількох днів виявилася повним пшиком. Дві могутні великодержави – Німеччина і Японія –  зі своїми союзниками в Європі та Азії викрили перед усім світом цей маневр злочинців ще перед тим, як вони там про щось договорилися. Очевидно, стріха горить на дахах плутократів, раз вони вже послали своїх представників із чолобитною до людожера Сталіна».

«Чаруківський консервний завод, який став до ладу влітку 1966 р., перше в області колгоспне підприємство по переробці продуктів городництва, садівництва і м’ясного тваринництва. Поєднуючи сільськогосподарське виробництво з промисловим на основі сучасної техніки колгоспники с. Чаруків Луцького р-ну тим самим здійснюють рішення ХХІІІ з’їзду КПСС щодо організації переробки сільгосппродукції на місці з метою її здешевлення, підвищення смакових якостей і доведення до мінімуму відходів. У 1967 р. на заводі працювало 113 робітників, в основному, випускники місцевої середньої школи, діти хліборобів, які стали в селі не сезонними, а постійними робітниками. Продукція цього заводу, який працює 11 місяців на рік, добре відома трудящим багатьох міст: Луцька, Львова, Риги, Донецька, Горлівки та інших. А на 1968 р. трудящі взяли нові, підвищені соцзобов’язання».