90
років тому…
Церковна
«Голгофа»
«Ця «Голгофа» не метафора, не зворот поетичний, а
свідоцтво віків історії, вписане в життя народів, які населяють річ Посполиту
Польську. Православ’я як знаряддя московської експансії на Захід, Православна
Церква, як оруда в руках московського імперіалізму. Так само, як і використання
Римом у своїх цілях цієї московської експансії. Та російський націоналізм у
Православній Церкві в Польщі скоро побачив, що з формальним унезалежненням від
Москви, яке до того ж можна оправдати наразі пануванням там безбожної державної
влади, далеко ще не все втрачено, що внутри Церкви – міцні традиції
московсько-російські, які доводиться переховувати».
(«Наше
братство», 1930 р.).
85
років тому
80%
за фюрера
«Брак індивідуального думання часом просто сердить,
навіть дивує. 80 проц. німецького населення дало голос за Гітлєром тільки тому,
що беззастережно йому вірить. Власне, великою перемогою Гітлєра є те, що він прийшов до влади не по трупах,
як большевики в Совітах, але шляхом свобідного голосування населення… Ціла
Німеччина робить тепер вражіння одного, величезного військового табору».
(«Волинська
неділя», 1935 р.).
80 років тому
Здобутки
ім. Молотова
«130 бідняцьких і середняцьких господарств с.
Хорлупи об’єдналися в колгосп, щоб колективною працею збудувати собі заможне і
радісне життя. Колгосп ім. Молотова має 700 гектарів родючої землі, ферму
великої рогатої худоби, 96 робочих коней і свиноферму… Правильно розставлені
люди на виробництві. Створено дві рільничі, тваринницьку і городну бригади. А
за допомогою агронома машинно-тракторної станції тов. Іванова розроблено
правильні сівозміни на ближчі 2 роки… А колгоспники Осип Чернецький, Хома
Зозуля, Тихон Несмінович та багато інших на всіх роботах набагато перевищують
норми виробітку, бережуть колгоспне майно».
(«Радянська
Волинь», 1940 р.).
70
років тому
Зрадники
та герої
«Справжній героїзм проявили в боях біля м. Устилугу
бійці під командуванням молодшого лейтенанта А. З. Лівенцова з 4 застави під
командуванням старшого лейтенанта О. К. Чумовицького. Вони 5 днів трималися в
оточенні, завдаючи ворогові відчутних втрат, і тільки підступністю фашистам
вдалося зламати опір прикордонників. Німці послали до них зрадника з гвинтівкою,
переодягнутого в червоноармійську форму, з повідомленням до прикордонників,
ніби прибула підмога і йому доручено їх вивести до своїх. Довго вагалися бійці,
але таки пішли. Їх захопили гітлерівці і всіх розстріляли. Їхні останки
знайдено і в червні 1950 р. перенесено на устилузьке кладовище, де поховано з
військовими почестями, на братській могилі встановлено пам’ятник, на честь А.
З. Лівенцова названо одну з вулиць міста».
(«Слово
правди», 1950 р.).
На
фото з архіву: могила ще одного героя-прикордонника 4 застави – старшини Івана
Пархоменка.
Підготував
Сергій
ШРАМЧУК.