Незаконний
видобуток бурштину є однією з найболючіших проблем Маневиччини
Ще зовсім нещодавно Маневичі, а відповідно і район, пов’язували
із наявністю виправного закладу (ВК-42). Останнім же часом, з появою
незаконного видобутку бурштину, якого на Поліссі залягає на багато мільйонів, а
може, і мільярдів гривень, усі всеукраїнські ЗМІ Маневиччину здебільшого
згадують з цієї причини. Тож мова у цій статті піде саме про бурштин.
Поки що від усього багатства надр, а саме «сонячного
каменю», що є на території району, вигравали лише підприємливі ділки. Пік
активізації місцевих любителів швидкої наживи, підбурюваних численними
«гостями» із сусідніх областей, в тому числі із кримінальним минулим, припав на
2015 рік. Тоді у лісах поблизу сіл Вовчицьк, Лісове та інших населених пунктів
«трудилася» не одна сотня таких «працелюбів». Умовляння влади, як районної, так
і обласної, про припинення незаконної діяльності результатів не давали, а
потрібно було діяти, оскільки варварські методи видобування «сонячного каменю»
могли б зробити із нашого славного поліського району пустелю із місячними
пейзажами (окремі місця такими і стали).
Після непорозумінь із незаконними старателями влада пішла
на те, щоб увести в місця масового видобутку бурштину (так звані клондайки)
військових та представників правоохоронних органів, аби ті силою стримували
спроби незаконного промислу. Проводились цілі операції по затриманню
бурштинокопачів та вилучення у них знарядь видобутку – мотопомп та пожежних
рукавів, генераторів та освітлювальних пристроїв, лопат, сачків тощо.
Незважаючи на усі «за» і «проти» таких дій, сьогодні на
Маневиччині немає усіх тих безчинств із природою, що продовжують творитися в
сусідніх районах Волинської та інших областей.
Аби на власні очі переконатися у тому, що правоохоронні
органи уміло чатують непроханих гостей, разом із співробітником СБУ (інакше б,
напевно, туди і не потрапив) відвідав центральний клондайк, який знаходиться у
лісовому масиві 42-го кварталу Вовчицького лісництва ДП «Маневицьке ЛГ».
Нас зустрів т.в.о. заступника командира роти поліції
особливого призначення Волинського ГУ НП у Волинській області майор Олександр
К. Спочатку показав, у яких умовах проживають бійці підрозділу. Є два намети з
буржуйками, невеличка лазня, літній душ, місце для прийому їжі тощо. Тут бійці
у кількості до 20 чоловік перебувають вахтовим методом по тижню, потім
міняються. Гарячим харчуванням поліцейських забезпечують працівники МНС (які
базуються у Вовчицькому лісництві), відряджені із міст та селищ області.
Далі ми пішли подивитись на місце, де безпосередньо і
відбувалося незаконне збагачення бурштинокопачів. Від бази правоохоронців воно
знаходиться за метрів 50-60.
Мені, як затятому грибнику, часто доводиться бувати у
лісах. Але таких пейзажів, чесно кажучи, я не бачив. Здається, що тут пройшовся
потужний буревій, який трощив і ламав усе на своєму шляху. Але ж ні – це слід
людських рук, і змарнована праця багатьох поколінь лісівників. Щоправда, ям від
колишньої діяльності бурштинокопачів вже немає, бо їх лісівники тракторами
загорнули відразу після введення представників силових структур. Залишилися
лише невеликі окопи, де тренувалися військові (у пік бурштинокопання їх налічувалося тут до п’яти сотень).
У бесіді командир правоохоронців зазначив, що останнім
часом на цій території досить спокійно і у любителів швидкої наживи відсутні
навіть спроби домовлятися з правоохоронцями, а тим паче щось робити таємно. Бо
знають, що ці землі добре охороняються і патрулюються як поліцією, так і
працівниками СБУ та лісівниками.
З іншої сторони клондайку несуть службу придані сили із
Львівської області – бійці батальйону особливого призначення поліції, яких теж
є в достатній кількості.
Звичайно, за усіма ділянками лісу вгледіти дуже важко, а
тому іноді рейдові бригади виявляють поодиноких копальників, знаряддя їхньої
праці та невеликі ямки.
Спілкуючись із жителями с. Вовчицьк Наталією Козюк та
Миколою Секедою, який не приховував
того, що теж пробував копати бурштин під час масового незаконного
видобутку, з’ясував, що більшість тутешніх жителів зацікавлені у тому, аби
видобуток бурштину провадився на законній основі. Тоді місцевим людям не
доводилося б їздити на заробітки, бо роботи вистачало б на місці. Наповнювалися
б і бюджети усіх рівнів.
Тож Маневиччину нині не лихоманить від набігів
нелегальних бурштинокопачів (постукаю по дереву), хоча поодинокі випадки все ж
трапляються. Та чи буде так і далі, невідомо. Не варто забувати і про нанесену
величезну шкоду лісовому фонду району та безкарність, якої бути не повинно,
адже в державі передбачені як адміністративна, так і кримінальна
відповідальність за подібні злочинні діяння. Хоча уся ця відповідальність
виглядає досить смішно, особливо штрафи. Про притягнення ж до кримінальної
відповідальності з реальними строками за заподіяну шкоду довкіллю взагалі
нічого не чутно. Та головне, що образливо, що Верховна Рада і досі не
спромоглася прийняти закон про видобуток бурштину, який би розставив усі крапки
над «і».
Сергій
ВОРОНОВ,
газета “Нова доба”.
Фото автора.