Бійтеся
«данайців-лубенчан», які з «дарами-рейтингами» приходять!
Так уже побудоване єство людини, особливо, коли вона
займає керівну посаду, що добрих слів на свою адресу для неї ніколи забагато не
буває. Особливо це проявляється під час різноманітних особистих свят. Часом до
кабінету, в кріслі якого сидить серйозний посадовець, тягнеться ціла вервечка
віншувальників з оберемками квітів та іншими цінними подарунками. Зрозуміло, що гучно
і пафосно лунають палкі, часом заздалегідь вивчені, промови, лейтмотив яких
один-єдиний: без такого (чи такої) і сонце б не сходило, і пташки б не співали…
Втім, існує й протилежний бік цієї «медалі»:
начальство зазвичай дуже болісно реагує
на критику. Особливо, коли вона необґрунтована. А оскільки вона пролунала щодо
«мене, сонцесяйного», то, звичайно, вона – необ’єктивна…
Тому тонкі знавці психології різноманітних керівників це не лише знають,
але й беруть на озброєння. За часи Незалежності України які тільки проєкти не
реалізовувалися для видурювання «грубих грошей» на експлуатації самолюбства
«перших осіб»! Класичними прикладами можуть слугувати, наприклад,
спеціалізовані кольорові, глянцеві та грубі видання на кшталт «Губернатор» або
«Мер». Вони були готові за гроші замовника замотати в яскраву обгортку будь
який каприз! Зрозуміло, що коштувала ця втіха недешево, а розплачувалися, як
правило, «меценати», наближені до тіла «начальствующої особи». Або ті сердеги,
кому спустили рознарядку…
Втім, особливо в передвиборчий період, на поверхню
випливають й інші проєкти. Особливо дієвий із точку зору впливу на
непідготовлений електорат механізм проведення різноманітних рейтингових
опитувань. Причому, поважні установи з добропорядною репутацією вже давно
відмежувалися від цілої зграї «послідовників» і «двійників». Але в епоху
цифрових технологій та всезагальної безвідповідальності фактично будь-хто і
будь-де може зварганити «опитування», «підсумки» якого здатні перевернути все з
ніг на голову.
Але й у «виборче міжсезоння» бажаючі повпливати на
начальників теж не сидять, склавши руки. В усякому випадку, вони знають: люди
полюбляють різноманітні рейтинги та опитування на рівні з прогнозом погоди та
гороскопами.
Один із яскравих прикладів цієї ситуації може
слугувати структура зі статусом громадської
організації в вигляді «Фонду «Регіональний центр економічних досліджень та
підтримки бізнесу», яка існує вже понад 10 років. Юридична адреса – Полтавська
обл., м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, 33, кімната 36. Керівником організації
значиться Руслан Щербаков, серед засновників – він особисто. А також мешканці
м. Лубни Віктор Драч, Інна Міценко, Лідія Пархоменко та Віктор Медвєдєв.
Чого привернула увагу ця структура з абревіатурою
РЦЕДПБ?
Бо 21 січня ц. р. вона оприлюднила свою версію
«рейтингу» 53 волинських територіальних громад.
Ілюстрація дуже приваблива. «Шапка» у вигляді прапора
Волині. І – перелік конкретних міських, селищних і сільських рад.
Звичайно, Володимирський міський голова Ігор
Пальонка може втішатися: він – на першому місці! А от голові Заболоттівської
сільради Валерієві Свіржевському хоч уже сьогодні хапай шапку та прожогом
утікай із кабінету – остання, аж 53 сходинка… Проте ще загадковіша ситуація з
Луцькою міською радою на чолі з Ігорем Поліщуком – їй узагалі ніякого місця не
дісталося, ніби й не існує такої (бо більша 150 тис.)…
Тож виникає цілком логічне запитання: з якого то
дива представники славного провінційного містечка Лубни на Полтавщині раптом
узялися «рейтингувати» громади західноукраїнських областей?
Ось що написано на сторінці організації в соцмережах
(це дешевше, бо не треба платити за хостинг і доменне ім’я, як у випадку з
офіційним сайтом, – ред.) про аналогічне «дослідження» щодо 63 громад
на Рівненщині станом на 1 січня:
«За результатами обробки наданої громадами
інформації, Фондом «Регіональний центр економічних досліджень та підтримки
бізнесу» сформований черговий рейтинг інституційної спроможності і сталого
розвитку малих та середніх громад України з чисельністю населення до 150 тис.».
Які принципи визначення результатів?
Читаємо:
«Рейтинг враховує 40 критеріальних показників та
відображає інституційну привабливість громад… Джерела інформації: 1. Сайт
громади. 2. Анкета, яка заповнюється працівниками муніципалітету і надається
Фондом на запит громади, або департаментами облдержадміністрацій та облрад. 3.
Відкриті джерела. 4. Громадські звернення з документальними підтвердженнями.
Рейтинг є продуктом проекту «Організація співпраці малих міст України,
громадянського суспільства та експертного середовища у питаннях енергобезпеки»,
має сукупність суб’єктивних оцінок експертів проекту, які беруть за основу
максимально об’єктивну інформацію з доступних джерел».
Хто ці «експерти», які документальні підтвердження
дійсно проведеного дослідження – невідомо.
«На чисельні прохання представників громад ми
публікуємо повний список», – втім, зазначається.
І – як у випадку з Волинню – «по ранжиру» вишикувані
малі і середні ОТГ. Тільки в сусідів Дубенська ОТГ в лідерах, а пасе задніх
Антонівська…
«Абсолютно неправдиві і нічим не підтверджені дані»,
– оцінив діяльність РЦЕДПБ на цій же ж сторінці в рубриці «Відгуки» користувач Євген
Потучек.
«Потрібна річ, для здорової конкуренції», –
зазначила Ірина Ткач.
«Непрозорість в оцінювання!», – резюмує Петро
Скурчанський.
Але для чого це все? І який очікуваний результат,
насамперед, для самих громад, їхніх депутатів та голів? Власне, яке раціональне
зерно можна отримати та посіяти в теплий грунт реформ?
Наразі однозначної відповіді немає.
Звичайно, можна вміло сформувати перелік запитань,
будь-який варіант відповіді на які буде використаний проти того, хто на них
відповідає. Це як за принципом формальної логіки. Запитання: «Правда ж, що Ви
вже не лупцюєте свого батька?». Відповідь: «Ні!». Висновок: «Значить, ви його
били!»…
Або, як у часи губернаторства Володимира Гунчика, з
усіх привабливих критеріїв на свою користь, наприклад, поставити собі в заслугу…
зростання народжуваності серед населення області. Факт? Факт! А раз люди
народжують дітей, значить, живеться їм добре і вони впевнені в світлому
майбутньому. А чого? Бо ось такий хороший голова облдержадміністрації…
Тому «Волинська газета» скерувала до очільниці
Державної податкової служби у Волинській області Світлани Савчук офіційний запит,
із проханням навести конкретні цифри з приводу сплати ПДФО кожною з усіх
існуючих на Волині територіальних громад.
Чому до уваги найкраще брати показники Податку з
доходів фізичних осіб? Бо він один із небагатьох, який пропорційно
розподіляється між бюджетами конкретної громади, району, області та держави.
Там, де люди платять ПДФО найбільше, там – найвищі доходи, відповідно, більше
коштів іде на фінансування тих чи інших проектів, у результаті – люди живуть
краще. А ефективно працює бізнес, як відомо, не на депресивних територіях і не
там, де його «доять» або «душать»…
Мабуть, ці факти і можуть слугувати одним із вагомих
критеріїв оцінки діяльності як сільських, селищних та міських голів, так і
депутатського корпусу відповідних рад і виконавчих органів.
Врешті, інформація державних статистичних органів –
теж об’єктивна та вичерпна. Хоча й там, як відомо, часом відбувається «збій у
системі»…
Звичайно, можуть бути й інші критерії отримання
інформації. Але найголовніше, щоб не було навіть найменшої підозри в свідомих
маніпуляціях чи системному непрофесіоналізмі тих, хто займається рейтинговими
дослідженнями.
Тому, шановні голови волинських ОТГ, бійтеся
данайців-лубенчан, які з дарами-рейтингами до вас приходять. Бо, як свідчить
класична «Енеїда» древньоримського поета Вергілія, «данайці, які дари
приносять» – це потенційна небезпека від допомоги чи доброї справи, котра
насправді таїть небезпеку для тих, хто її отримує.
І не забувайте, що люди насправді самі бачать і
знають, якою є реальна ситуація в ваших громадах…
Роман
УСТИМЧУК.
На
фото РЦЕДПБ зі сторінки в соцмережах: «аватарка» експертів із м. Лубни на
Полтавщині; «рейтинг» волинських громад (без м. Луцька).