Тисячі метрів обстеженого озера та узбережжя. П’ятиденні пошуки слідів людини, яка канула у воду на озері Люб’язь Любешівського р-ну… І лише в другій половині дня 16 жовтня знайшли бездиханне тіло Олексія Веремійчика…
Більшість волинян сподівалася на порятунок директора одного з департаментів Луцької міськради Олексія Веремійчика, який зник у холодній воді ще 12 жовтня ц. р. Трагедія сталася, коли директор Департаменту сім’ї, молоді та спорту Луцької міськради Олексій Веремійчик у позаробочий час зник безвісти на озері Люб’язь, відправившись на риболовлю разом із двома мешканцями Луцького р-ну та одним лучанином.
Як стало згодом відомо, вдома залишилася чекати його дружина Анна… Цього разу вирішила не їхати на Любешівщину, та й колеги Олексія наполягали, що буде суто чоловіча компанія. Збиралися на Люб’язь ще з літа. І ось, напередодні Покрови, випала вільна хвилина…
Саме вона в ці трагічні дні чи не найбільше переймалася організацією пошуково-рятувальної операції, зверталася за допомогою в усі мислимі і немислимі інстанції…
Олексій Веремічик – справді вартий того, щоб його доля була на особливому контролі. Олексій Володимирович – із категорії управлінців молодої генерації, за якими – майбутнє. Він народився 1984 р. у м. Луцьку. Після школи закінчив Національний університет «Львівська політехніка» та отримав вищу освіту за спеціальністю «Прикладна лінгвістика». З лютого 2008 р. по липень 2008 р. – програміст Волинського державного коледжу технологій та бізнесу. Як свідчить його офіційна біографія, з липня 2008 р. до лютого 2014 р. – головний спеціаліст, завідувач сектору аналітично-інформаційної роботи та прогнозування відділення національної служби посередництва та примирення у Волинській області.
Після Революції Гідності Олексій Володимирович перейшов на роботу в Луцьку міськраду. З липня 2014 р. по липень 2017 р. – начальник відділу у справах сім’ї та молоді, а після реорганізації, в серпні того ж року призначений директором Департаменту сім’ї, молоді та спорту. Він із колегами встиг реалізувати в обласному центрі чимало цікавих та унікальних проектів. Ну, а його участь від Луцької міськради в роботі ініціативної групи зі спорудження в місті-побратимі церкви Святого Миколая Чудотворця ПЦУ – тема особливої поваги…
Втім, усі ці чесноти та досягнення наразі відступають на другий план. Люди продовжували шукати зниклого директора департаменту до останньої миті. Коли представник «Волинської газети» в обідню пору 16 жовтня побував на березі озера неподалік с.Підкормілля, саме в небо здіймався орендований гвинтокрил: з невеликої висоти над водою легше роздивитися, що може знаходитися на дні, вкритому товстим шаром мулу…
Що ж сталося тієї п’ятниці на озері Люб’язь?
Через сильний вітер і, вочевидь, перевантаження, алюмінієвий плавзасіб із рибалками перекинувся, і 4 потерпілих опинилися в холодній воді. За словами очевидців, Олексій Веремійчик сам визвався попливти до берега, щоб покликати допомогу. Планував подолати доволі велику відстань до берега, що біля с. Підкормілля. Але до берега так і не дістався… Трьох інших рибалок згодом витягнули з води місцеві жителі, їм було надано медичну допомогу. Причому, люди перебували в воді майже півтори години, тож відірвати їх від перекинутого човна та забрати в інший вартувало багатьох фізичних та моральних зусиль… Але врятовані дуже швидко оговталися, і… Анна Веремійчик, дружина зниклого директора департаменту, не лише назвала їхні імена та прізвища (Олександр Грановський, Сергій Омелянчук, Іван Дишко), але й поцікавилася, чому вони дають різні пояснення і не беруть участі в пошуках Олексія Володимировича.
Втім, правоохоронці, які порушили кримінальне провадження, повинні з’ясувати кілька дуже суттєвих обставин. По-перше, що передувало виїзду компанії луцьких рибалок на Любешівщину, звідки родом один із учасників трагічної риболовлі і який знайшов злощасного човна? Кому належав плавзасіб, що перекинувся, чи правда, що встановлений двигун був через велику вагу не пристосований саме до цього човна, і саме це стало причиною трагедії? Чому в людей не було засобів індивідуального порятунку – жителів, рятувальних кругів тощо? В якому стані Олексій Володимирович занурився в холодну воду і спробував дістатися берега? Врешті-решт, і чи перебіг реальних подій співпадає з тим, що розповідають учасники та свідки фатального інциденту?
А от Олексія Володимировича не вдавалося знайти дуже довго, хоча до пошуків залучалися різна техніка: і ехолот, який дозволяє помітити в воді навіть невелику рибину, і човни, і квадракоптери, і навіть крилата авіатехніка. Крім цього, рятувальники, поліція та волонтери по кілька разів «прочесали» береги озера Люб’язь та обстежили дно з допомогою водолазів… Та й ясновидці вже своє слово казали: треба продовжувати пошуки… Може, живий, але без притомності десь у зарослях?
Офіційні ж структури пояснювали відсутність результату сильним замуленням озера та поганою видимістю – через 1 метр уже нічого не видно… Взагалі, довжина озера складає 3,8 км, ширина 2,5 км, площа 5,19 км², пересічна глибина 2,1 м, найбільша – 3,8 м…
Того дня були сильні хвилі, чимало компаній рибалок відмовилися від ідеї виходити на човнах на воду. А четверо, які напередодні приїхали на берег Підкормілля, таки вирушили за небезпечним маршрутом…
Зазвичай в таких історіях бувають ініціатори і ті, хто погоджується. На цей момент, на превеликий жаль, Олексія Веремійчика це вже не обходить. За кілька годин після відвідування місця розташування учасників пошукової операції представника «Волинської газети» колеги з інтернет-порталів сповістили: бездиханне тіло Олексія Володимировича знайшли. Неподалік того місця, де перекинувся човен, і де напередодні виловили куртку одного з вцілілих рибалок…
Що сталося в той трагічний день на озері Люб’язя, тепер встановлюватиме слідство. Але родина, друзі та колеги Олексія Веремійчика наразі в великому горі… Щирі співчуття їм!
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото з відкритих джерел та автора: вчора над озером Люб’язь до пошукової операції підключився гелікоптер, який родина винайняла за кошти благодійників (1-ша стор.); портрет Олексія Веремійчика з його сторінки в соцмережах; карта-схема з позначенням місця, де перекинувся човен.