Добро завжди
перемагає
Війна змінила моє життя назавжди. Хоч я і
живу на заході, та війна
торкнулася й мене. Вона різко увірвалася в моє життя, як і в життя кожного українця.
День «24 лютого» я запам’ятаю назавжди.
Дзвінок від мами:
–
Прокидайся! Почалася війна!
Після чого –
найдовший місяць у
моєму житті. Перші дні були нестерпними. Паніка, тривога, страх… Страх не за
себе, а страх безпорадності. Коли знаєш, що гинуть люди, а ти не можеш їх
врятувати. За 2-3 дні прийшло розуміння, що можна допомагати з дому.
Гуманітарні допомоги багато що вирішують. Варто не забувати, що ваша допомога
може врятувати чиєсь життя.
Ніколи в житті я не читала так багато новин. Кожної хвилини переглядаєш
просування наших ЗСУ та дій ворога. Тяжко уявити, що ти можеш втратити свій
дім, все,
що мав.Вражає
й те, наскільки люди згуртувалися. І це не лише Українці, а й цілий світ.
Навертаються сльози на очі, коли відчуваєш
колосальну підтримку всього світу. Це тонни гуманітарної допомоги як звичайним
людям, так і ЗСУ, це мітинги, на які виходять
тисячі людей для підтримки Українського народу.
В такі моменти розумієш, що найважливіше в житті – це
сім’я. Починаєш цінувати кожен момент проведений в колі сім’ї.
Але,
не дивлячись на всі ці події, намагаєшся
знаходити оптимізм. Віриш, що Україна виграє. Адже не може бути такого, що зло
перемагає добро.
Оксана
БІЛОКУР,
студентка
Луцького педагогічного училища.