У публікації «ПРОгул ПРОкурора» «Волинська газета» 27 березня повідомила, чому не відбулося засідання в Апеляційному суді Волинської області щодо розгляду «справи Стукана» – понад 2 години марно чекали представника Прокуратури Волинської області. Але виявилося, що правоохоронець – не злісний прогульник, а надміру завантажений справами працівник…
Отже,
коротко про фабулу цього процесу. Ще 10 років тому представники редакції – Сергій Бортніков і Володимир Данилюк – побували у виправній колонії на Рівненщині, де
поряд із іншими ув’язненими відбуває по життєвий термін лучанин Олександр Стукан. Колишнього «авторитета
90-их» звинуватили ледь не в усіх смертних гріхах, але найвагомішим аргументом
на користь такого суворого покарання стала його причетність до організації
убивств кількох громадян, які також «давно не дружили з законом». І хоча Олександр Стукан і тоді, і тепер
заперечує свою причетність до людиновбивства, колишні міліціонери, судді та
прокурору свою справу зробили: авторитет – уже не авторитет, а звичайний ув’язнений.
Хоча, як розповіла адміністрація колонії, вони навіть радіють, що отримали
такого потужного «підшефного», адже серед інших зеків запанував порядок і
дисципліна, а в вільний від сидіння час «пожиттєвики» читають Біблію та іншу духовну літературу…
А в 2017 р. «Волинська
газета» знову писала про резонансне повернення до справи кримінального
авторитета та «грози 90-х» Олександра
Стукана, якого засудили перебувати за гратами аж до смерті і де він уже
пробув майже 20 років…
У чому
полягає правова колізія, від якої постраждав Олександр Стукан?..
29 грудня
1999 р. було відмінено смертну кару як не конституційну міру покарання. І до 5
квітня 2000 р. найвищою мірою покарання було позбавлення волі на 15 років або –
вища міра, тобто, розстріл. Злочин, за якого Олександра Стукана «замурували», було здійснено 4 березня 2000 р.
Тобто, вирок Олександрові Стукану не
вписується в часові межі дії ні нового, ні старого закону. На основі цього
кримінальний авторитет 90-х вимагає повторного розгляду його справи та заміни
довічного ув’язнення на 15 років позбавлення волі. Оскільки він уже відбув
фактично цей термін, то міг би розраховувати, що хоча б у пенсійному віці вийде
на волю та побачить доньку не через заґратовані двері камери…
Клопотання
розглядалися уже неодноразово, проте залишалися без суттєвих змін.
Зокрема, 26
жовтня минулого року Луцьким міськрайонним судом було ухвалено «відмовити» Олександру Стукану у повторному
розгляді справи. У той же час служителями Феміди було відмічено, що засуджений
має право подати апеляційну скаргу, чим останній і скористався. Апеляційний суд
постановив відправити справу на новий розгляд у складі колегії суддів, що й
було зроблено. Але в м. Луцьку не захотіли «підставляти» попередників, тому
вкотре постановили, що Олександра
Стукана назавжди ізолювали від суспільства абсолютно правильно.
Сторона
захисту знову звернулася в апеляційну інстанцію…
На 27
березня, уже 2018 р., було призначено чергове слухання у цій багатостраждальній
справі. Але після майже двогодинного очікування суд перенесли на 10 травня.
Причиною стала відсутність прокурора, який із невідомих причин так і не
з’явився на засідання. І хоча, засуджений не висловлював протесту щодо розгляду
справи без сторони звинувачення, колегія суддів у складі: Тетяни Лівандовської-Кочури, Віталія
Денісова та Василя Подолюка
вирішила перенести слухання. Адже відсутність одного з ключових елементів
справи може стати в подальшому причиною визнання прийнятого рішення незаконним.
Згодом керівник
прес-служби Прокуратури Волинської області Наталія
Мурахевич пояснила відсутність прокурора. Цього дня він перебував у службовому відрядженні за межами Луцька.
…Місяць на
свободі – це досить короткий термін, але у місці, де небо «у клітинку» і де ув’язнені
пересуваються з кайданами на руках і ногах та ще й «стриножені», час іде за
зовсім іншими правилами. То чи з суду прокурора завчасно попередили, чи
спробували його запросити за принципом «сьогодні на сьогодні», це, за великим
рахунком, результату не змінює. Бо поки
для одного це звичайний прогул, для суддів – втрачений час розгляду справи, то для
Олександра Стукана – ще раз втрачена
надія на свободу. Бо навіть на цьому засіданні в м. Луцьку, яке не відбулося,
він особисто не перебував, а знаходився в камері Городищенської колонії №46,
звідки й організували відеозв’язок у режимі он-лайн.
Ольга КОНОНЧУК.
На фото автора: Олександр Стукан у
режимі он-лайн під час розгляду справи в Луцькому міськрайонному суді, яке він
оскаржує в Апеляційному суді Волинської області.