Нарешті! Багатостраждальний Закон України «Про Вищий антикорупційний суд» Верховна Рада таки ухвалила.
Цьому передували багаторічні вимоги представників громадянського суспільства, яких ніхто не чув. Вже забули, але й опальний Міхеїл Саакашвілі піднімав людей на масові акції протесту, ставлячи однією з ключових вимог саме створення незалежного від влади суду, здатного конкретними термінами ув’язнення оцінити діяння високопоставлених чиновників. Потім були багатомісячні переговори тих, хто реально контролює більшість у парламенті. Дійшло до того, що західні партнери і МВФ поставили жорстку умову: не буде Антикорупційного суду, не буде й подальших кредитів. Тож уже й Прем’єр-міністр Володимир Гройсман зважився на ультиматум: або суд, або подає у відставку…
Чудо сталося 7 червня, коли в парламенті нарешті знайшлося 317 голосів, аби ухвалити закон у другому читанні. Через день його підписав спікер Андрій Парубій. А 10 червня Президент Петро Порошенко написав:
«Це – ключова віха завершення створення незалежної антикорупційної інфраструктури у нашій країні!».
Словом, усі тепер рвуть на собі сорочки, запевняючи, що перемога вітчизняного правосуддя – це їхня заслуга. Але чи не зарано бити в литаври?
Закон передбачає, що Вищий антикорупційний суд буде сформований протягом 12 місяців і почне свою роботу за умови призначення не менше 35 суддів. Їх відбиратиме Громадська рада у складі 6 міжнародних експертів.
Але чи реально запрацює Вищий антикорупційний суд навіть через рік, коли і президентські вибори вже відбудуться, і нинішня Верховна Рада України почне пакувати валізи перед жовтневими виборами?
У цьому сенсі слушно сказав директор Національного антикорупційного бюро Артем Ситник:
«Результат, який буде сприйнятий і суспільством, і міжнародними партнерами, це не закон про Антикорупційний суд, не його створення, а ті вироки, які він виноситиме…».
І дійсно: українські реалії привчили вже до висновку, що будь-яку прекрасну ідею під час втілення в життя здатні спотворити до невпізнання. Наприклад, знищуючи міліцію і створюючи поліцію, ми отримали нових людей у новій формі, але – катастрофічне зростання числа нерозкритих кримінальних злочинів. Чому? Бо разом із брудною водою вилили й немовля: в «органах» фактично не залишилося фахівців карного розшуку.
Тому корупціонери насправді не програли. А – виграли. В них мінімум рік індульгенції від спокути своїх гріхів…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Центру протидії корупції: схема обрання суддів Вищого антикорупційного суду та їхні повноваження.