Прокурор у суді пояснив, що закон має зворотню силу,
присяжні запевнили, що і без дипломів юристів розбираються у праві, а судді
вирішили залишити Олександра Стукана за ґратами, аж доки він там не помре…
Влітку ми писали про резонансне повернення до справи
кримінального авторитета та «грози 90-х» Олександра Стукана, якого засудили до
довічного ув’язнення.
Нагадаємо, цього громадянина звинувачували у ряді
злочинів пов’язаних з організацією групової злочинності. Наразі засуджений
майже 20 років перебуває за гратами у спеціальній колонії для осіб, засуджених
на по життєвий термін. Яка знаходиться на околиці сусіднього м. Рівне.
У чому полягає правова колізія, від якої постраждав
Олександр Стукан?… 29 грудня 1999 р. було відмінено смертну кару, як не
конституційну міру покарання. І до 5 квітня 2000 р. найвищою мірою покарання
було позбавлення волі на 15 років. Злочин, за якого Олександра Стукана
«замурували», було здійснено 4 березня 2000 р. Тобто, він не вписується в
часові межі дії ні нового, ні старого закону. Тож кримінальний авторитет 90-х
вимагає повторного розгляду його справи та заміни довічного ув’язнення на 15
років позбавлення волі. Оскільки він уже й відбув фактично цей термін, то міг
розраховувати хоча б у пенсійному віці вийти на волю…
Клопотання розглядалися уже неодноразово, проте
залишалися без суттєвих змін. У минулому репортажі від 13 липня 2017 р. ми
повідомляли, що Апеляційний суд Волинської області призначив новий розгляд
справи у Луцькому міськрайонному суді, посилаючись на те, що скарги повинні
розглядатися таким же складом суду, що і по першій інстанції. Тобто, за участі присяжних
засідателів.
Як і попереднє засідання, розгляд справи 26 жовтня
2017 р. відбувався у режимі онлайн. У складі суду були два професійних судді:
Ярослав Артиш, Михайло Квятковський та 7 присяжних (5 жінок і 2 чоловіків),
попередньо обраних автоматизованою системою.
Олександр Стукан, який знаходився у місцях
позбавлення волі і якого бачили тільки по телевізору, відмітив, що проблема,
яка піднімається потребує юридичної кваліфікації, тому закликав тих з
присяжних, які не мають юридичної освіти до самовідводу. Проте усі запевнили,
що неодноразово беруть участь у судових процесах, і хоче не мають дипломів
юристів, кваліфіковані у правовій сфері.
Після цього було оголошено перерву, аби система
могла відібрати 5 присяжних: 3-х основних та 2-х запасних. Це було здійснено
для того, аби склад суду кількісно відповідав тому, який виніс вирок.
По волі долі (чи то така вже в нас «автоматизована»
система, до складу присяжних увійшли одні жінки. Після прийняття присяги суд
перейшов до безпосереднього розгляду справи.
Так Ярослав Артиш зачитав витяги з документів, щоб
ознайомити присутніх із деталями справи. Серед них був і вирок суду, за яким
засудженого посадили за ґрати до кінця життя. Там зазначалося, що 4 березня
2000 р., із метою уникнення повернення боргу у сумі 6 тис. доларів США, Олександр
Стукан організував вбивство. Ще одне душогубство було здійснене у вересні того
ж року, але знову ж: кілером Олександр Стукан не був, а його організаторство
вибудовувалося лише на свідчення вбивць….
Крім того, його звинуватили ще у чотирьох замахах на
життя. Кожен із цих злочинів передбачав від 2-х років позбавлення волі до пожиттєвого.
Слід також зазначити, що всі учасники цих кривавих
процесів (і живі, і мертві), до категорії добропорядних громадян не належали…
Але стара правоохоронна система вирішила покарати за
все Олександра Стукана, який ніколи не жив за «червоними» законами «мєнтовського
бєзпрєдєла», а орієнтувався на усталені в злочинному світі.
Тож за сукупністю всіх інкримінованих злочинів Олександрові
Олексійовичу було призначено по життєве покарання – з конфіскацією майна. Серед
забраного – частина приміщення луцького кінотеатру «Промінь», якраз навпроти
адмінбудівлі УСБУ. А ще – машина, яку потім знайшли в… міліцейського полковника.
Та все це – справа днів, які давно минули.
Понадіявшись, що в Україні тепер живуть за законами та по справедливості,
Олександр Стукан знову почав шукати правду в судах. Тому й відбувся цей процес.
Врешті-решт, суддя Ярослав Артиш 26 жовтня
2017 р. зачитав висновки експертів, які
надав засуджений. Згідно них виходить, що вирок не відповідає правовим засадам.
«29 грудня 1999 р. Конституційний суд відмінив таку
міру покарання як розстріл. А довічне прийняли тільки 5-го квітня 2000 р. Мені
за злочин 4-го березня дають довічне ув’язнення, коли такої міри покарання не
було! То що, мені наперед дали покарання? Тут, у 96-й колонії, де я зараз
знаходжуся, чотирьом людям поміняли довічне ув’язнення на 15 років у 2009-2010
рр. Чотирьом поміняли(!), які скоїли злочини у лютому-березні 2000 р. Верховний
Суд поміняв їм вирок. Не поміняв тільки мені одному. Можливо, тому що вони були
донєцкі і кримські?», – наголосив Олександр Стукан.
Він також повідомив, що йому не можуть точно сказати,
яку міру покарання йому призначили за епізод 4 березня. Одні кажуть розстріл,
інші довічне… Але на той період жодного з цих покарань не існувало.
У відповідь прокурор зазначив:
«У положенні Кримінального кодексу України 1960 р. смертну
кару було замінено на довічне позбавлення волі, як на таку, що пом’якшує міру
покарання, як таку, що має зворотню дію в часі. Тобто, поширюється на осіб, які
здійснили особливо тяжкі злочини до набрання чинності по цим законам про
внесення змін. Тобто, суд першої інстанції діяв згідно Закону».
Після вивчення усіх матеріалів, суд відправився у
дорадчу кімнату, а повернувшись повідомив своє рішення:
«Відмовити»!
І хоча є ще можливість звернутися з апеляційною
скаргою, навряд чи це щось змінить. За все у цьому житті треба платити, і ціна
у кожного своя… Просто пам’ятайте про це…
Ольга
КОНОНЧУК.
На
фото автора: суді і присяжні оголошують рішення Олександрові Стукану: нехай
сидить по життєво й далі.