Чи
варто в справі порятунку спортшколи діяти за кіндерівським принципом «Ти,
малий, скажи малому, хай малий теля прив’яже…»?
Ковельський голова Олег Кіндер провів чергову
нараду, на якій у черговий раз вирішив перекласти на чергові плечі чергову
проблему Міста залізничників. Цього разу Олег Олексійович вирішив, що гроші на
функціонування веслувальної школи в Ковелі повинні давати або власники
збанкрутілого заводу «Ковельсільмаш», або депутати… облради!
Чому
виникла проблема з утриманням відомчих дитячо-юнацьких спортивних шкіл узагалі?
У гонитві
за тотальною економією видатків, нинішній Уряд та депутатська більшість, що
пішла до нього в лакеї, внесла зміни до Бюджетного кодексу України. Це дало
можливість Прем’єр-міністрові України Арсенію Яценюка 31 січня 2015 р. за №
1557/3/1-15 підписати доручення, де серед іншого джерелом фінансування
спортивних шкіл (незалежно від їх підпорядкування) визначені місцеві бюджети. Тобто,
під гаслами передачі на місця додаткових повноважень насправді відбулася доволі
цинічна спроба перекласти весь тягар фінансування дитячих спортивних закладів
на ті територіальні громади, де вони безпосередньо й функціонують. Ну, а щоб ні
в кого «на місцях» не виникло бажання отримати будь-яку допомогу ззовні,
депутатська більшість 28 грудня 2014 р. проголосувала за Закон України №77-УШ
«Про внесення змін до деяких актів України щодо реформування загальнообов’язкового
державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці з переліку
видатків, що здійснювалися за рахунок коштів Фонду соціального страхування».
Цим документом «слуги народу» заборонили вище згаданому Фонду здійснювати
видатки на фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл.
Зрозуміло,
що коли поставити крапку на утриманні державою системи ДЮСШ, то можна говорити про знищення всієї системи
дитячо-юнацького спорту з усіма жахливими для підлітків та суспільства
наслідками. Коли ж перекласти цю справу на плечі й так небагатих батьків юних
спортсменів, то результат виявиться аналогічним.
Тому
в області органи місцевого самоврядування почали шукати найменш болісний вихід
із ситуації, що сталася не з нашої ініціативи чи вини. У Луцьку, наприклад,
поставилися до вирішення проблем фінансування ДЮСШ конструктивно та раціонально.
Депутати міськради та її виконавчий комітет вирішили кілька відділень обласної спортивної
школи (наприклад, з кульової стрільби, художньої гімнастики, фехтування, легкої
атлетики тощо) приєднати до існуючих міських ДЮСШ, де працевлаштували тренерів і
куди перевівши їхніх вихованців. Таким чином, одні й ті ж діти та їхні
наставники де-юре займаються в міських комунальних спортивних закладах, які
фінансуються з міського бюджету Луцька, а де факто продовжують
навчально-тренувальний процес у звичному режимі.
А
от у Ковелі вирішили, що такий шлях – не для їхньої влади. Тому й скликав Олег
Кіндер велелюдну нараду, де сам і головував. Запросили для участі в ній в. о. начальника
управління у справах сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації Ігоря
Дмитришина, голову Ковельської райради Ігоря Верчука, голову облосередку ФСТ
«Україна» Василя Рибакова, а також представників від співзасновників ДЮСШ №2
«Ніка-Сільмаш» – президента ТОВ «ВО Ковельсільмаш» Миколу Заікіна та голову
первинної профспілкової організації ПАТ «Ковельсільмаш» Анатолія Кислюка. Були
також колишній директор цієї спортшколи Ігор Верчук та її нинішній керівник Антоніна
Гоголюк, а також головний спеціаліст відділу фізичної культури та спорту Ковельського
міськвиконкому Дмитро Рижко та інші зацікавлені особи.
Щоб
зрозуміти, чому на початку року ДЮСШ №2 з веслування на байдарках і каное
«Ніка-Сільмаш» опинилась без фінансування, варто вислухати сторону, яка й
ініціювала засідання.
На
сайті Ковельської міської ради з цього сумного приводу сказано таке:
«Ковельська
дитячо-юнацька спортивна школа була заснована у 1984 р. Волинським обласним
фізкультурно-спортивним товариством «Україна» та первинною профспілковою
організацією ПАТ «Ковельсільмаш». Фінансування закладу відбувалося з видатків
Фонду соціального страхування з тимчасовою втрати працездатності.
Міський
голова Олег Кіндер, звертаючись до учасників наради, зауважив, що веслувальна
школа має хорошу історію свого становлення і розвитку, її вихованці та тренери
досягли вагомих результатів на всеукраїнському та європейському рівнях. Тому
питання збереження закладу та подальше його функціонування є досить важливим
для міської влади та громади міста. Проте, проблема полягає не лише у
відсутності фінансування (в міському бюджеті на 2015 р. кошти на ДЮСШ не
передбачені), а й у тому, що міська громада не є засновником цього закладу, а
власником майна та орендарем земельної ділянки є ПАТ «Ковельсільмаш». Отже
фінансування спортивного закладу, що перебуває у приватній власності, з
міського бюджету неможливе: немає законодавчих підстав. Тож найперше треба
вирішити «майнове» питання».
Потім
Олег Олексійович поцікавився в представників харківської фірми, яка володіє
контрольним пакетом акцій збанкрутілого «Ковельсільмашу», чи не бажають
власники передати весь спортивно-фізкультурний комплекс владі Ковеля безплатно.
Найнята керівна робоча сила ТОВ «ВО Ковельсільмаш» в особі Маколи Заікіна чесно
сказала, що наміри власників підприємства-банкрута в вигляді ПАТ
«Ковельсільмаш» невідомі. І якщо в неплатоспроможного заводу будуть у
примусовому порядку забирати майно, то «з молотка» піде й веслувальна база, на
утримання якої щороку потрібно трохи більше 600 тис. грн…
Можна
зрозуміти патріотично налаштованої та професійно підготовленої керівнички
«Ніки-Ковельсільмаш» Антоніни Гоголюк, коли вона почула від поважних чоловіків
про їхню фактичну неспроможність щось вдіяти для порятунку славетної школи.
Нагадала присутнім: тут не лише працюють директор, п’ять тренерів та бухгалтер,
але й веслуванням на байдарках і каное займається понад 100 дітей до 18 років!
«Ніка-Сільмаш» за 30 літ роботи підготувала понад 20 майстрів спорту та 4
майстри спорту міжнародного класу! Мало
того: місцеві спортсмени входять до складу різних збірної команди України, тут
регулярно проводяться чемпіонати України з веслування на байдарках і каное
серед юнаків та дівчат, проводяться міжнародні змагання під назвою «День
машинобудівника»…
Тому
й закликала: робіть хоча б щось, аби не тільки сподіватися на нові медалі
найвищого ґатунку, а щоби просто врятувати унікальний веслувальний комплекс!
Ось
як відреагувала місцева влада:
«Оскільки
на нараді був присутній представник обласної держадміністрації Ігор Дмитришин,
міський голова Олег Кіндер звернувся до нього з проханням, аби управління у
справах сім’ї, молоді та спорту також клопотало перед обласною радою за
виділення коштів з бюджету області для функціонування ДЮСШ №2 «Ніка-Сільмаш». У
свою чергу, міська влада Ковеля звернеться до облради з відповідним проханням:
при розподілі вільних залишків обласного бюджету виділити кошти в сумі 600 тис.
грн. для забезпечення функціонування ДЮСШ №2 «Ніка-Сільмаш» у Ковелі. Для
продовження більш предметної розмови з власниками та співзасновниками щодо
подальшої долі ДЮСШ №2 «Ніка-Сільмаш» міська влада має дочекатися їхнього
рішення. У разі, якщо вони погодяться безкоштовно передати майно територіальній
громаді міста, влада шукатиме можливості щодо збереження цього спортивного
закладу та колективу».
Ігор
Дмитришин, який спеціально прибув із Луцька, аби достукатися до сумління
місцевої влади, ще раз закликав Олега Кіндера та його підлеглих скористатися
позитивним досвідом влади в інших містах області, де вже давно вирішили
несподівану проблему. Тобто, найпростішим варіантом збереження веслувальної
школи є перетворення її на одне з відділень уже існуючого комунального
спортивного закладу міста. Щоправда, в такому випадку Олегові Олексійовичу та
його депутатам довелося б шукати ресурси на школу, розташовану в Ковелі і куди
ходять ковельські діти, з ковельського бюджету, а не за рахунок чужих грошей.
Судячи з озвучених пропозицій, Олег Кіндер вирішив піти іншим шляхом…
І
це тим більш дивно, що на рівні обласних органів влади в питанні міжбюджетних
стосунків Альфою та Омегою стала проста та зрозуміла формула, озвучена головою
облдержадміністрації Володимиром Гунчиком та підтримана головою облради
Валентином Вітром. Її суть чесна, проста та зрозуміла: ті чи інші проекти чи
проблеми слід вирішувати солідарно, з обов’язковою участю громади конкретного
міста, району та за підтримки області. В цьому ж випадку проглядається зовсім
інший підхід Олега Кіндера до негараздів, пов’язаних зі школою «Ніка-Сільмаш».
В
принципі, це й не дивно, адже прецеденти вже були. Наприклад, кілька років тому
батьки та педагоги одного з ратнівських дитсадків буквально «вигризли» з
бюджету області гроші на заміну вікон в своїй дошкільній установі. І – пораділи
та заспокоїлися. Тоді як тисячі батьків дітей, що відвідують сотні дитсадків в
інших містах та селах області, досі не зрозуміли, чому вони повинні купувати
подібні вікна чи робити ремонт у групах взагалі за власні кошти?!
Відтак,
«Ніку-Сільмаш» дійсно треба врятувати, і це цілком можливо. Тільки от не
кіндерівським методом «Ти, малий, скажи малому, хай малий теля прив’яже…».
Інакше, як кажуть моряки та річковики, суши весла…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото прес-служби Ковельської
міськради та Романа УСТИМЧУКА (титульному): багатостраждальна ДЮСШ «Ніка-Сільмаш».
У цьому
будинку займають кабінети чиновники міськради, які прагнуть вирішити проблеми
ковельських дітей за чужий рахунок.