Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» разом із Українським інститутом національної пам’яті проводять спільну інформаційну кампанію «Биківнянська трагедія: імена з безіменних могил».
На таємній спецділянці нквд ссср, яку було виділено для «спецпотреб» на засідання виконкому Київської міської ради «депутатів трудящих», у Биківнянському лісі знайшли свій останній спочинок понад 14 тисяч жертв Великого терору кремлівської хунти у 1937-1941 рр. Це місце – одне з найбільших, де сталінські головорізи за рознарядкою з москви розстрілювали цвіт української нації, намагаючись перетворити наш народ на сіру підконтрольну окупантам масу…
На думку істориків, загальна кількість розстріляних, похованих у Биківні, може становити від 20 до 100 тис. осіб. Але документально встановлено імена та прізвища лише заледве більше як 14 тисяч жертв. Серед них – священики й науковці, селяни й робітники, художники й письменники, актори й інженери, композитори й держслужбовці.
Лісовий масив неподалік селища Биківня, нині – північно-східна околиця Києва, є найбільшим в Україні місцем масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними, свій останній спочинок тут знайшли десятки тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних переважно у позасудовому порядку органами нквд у Києві.
Причому, кремлівські головорізи вбивали українців та представників інших національностей за рознарядками для кожної області. Наприклад, на Київщині треба було ліквідувати 4800 «ворогів народу», на Чернігівщині 2500 і так далі… Ці показники не тільки карателями виконувалися, але й перевиконувалися, за що вбивці отримували нагороди!
За іронією долі, злочин комуністів у Биківні був викритий за часів… гітлерівської окупації. У 1941 році німці, за участю представників Міжнародного комітету Червоного Хреста і місцевого населення, провели розкопки в Биківнянському лісі. Інформація про масові радянські поховання в Биківні з’явилася в пресі. Історик Юрій Шаповал стверджує, що німці навіть хотіли увічнити пам’ять жертв. У 1944, 1971 і 1987 роках в Биківні працювали три радянські спеціальні урядові комісії, кожна з яких приходила до однозначного висновку: в Биківнянському лісі поховані жертви саме нацистських окупантів. Зрозуміло, що ці комісії виконували замовлення з кремля, як і зараз рашисти у власних злочинах звинувачують українців!
Завдяки зусиллям громадськості, нагадує Український інститут національної пам’яті, численним публікаціям в пресі, оприлюдненню свідчень очевидців, 5 грудня 1988 року Прокуратура урср порушила кримінальну справу №50-0092. За результатами проведеного слідства встановлено, що у 19, 20 кварталах Биківнянського лісу у 1937-1941 роках проводились таємні поховання осіб, розстріляних у київських в’язницях нквд урср. 21 березня 1989 року, остання урядова комісія у зміненому складі засвідчила, що рештки тисяч людей, знайдені у Биківнянському лісі, належать жертвам масових політичних репресій сталінського режиму 1937-1941 років.
Цей та інші злочини – ще одне підтвердження: де «русскій мір», там смерть, розруха і брехня.
Тому торік, вшановуючи пам’ять жертв східних окупантів у Биківнянському лісі, Президент України Володимир Зеленський сказав:
«Завжди буде з нами пам’ять про жертв політичних репресій і тих, хто боровся за нашу незалежність. Шана всім, хто нині боронить Україну».
Сергій ШРАМЧУК.
На фото пресслужби Президента України та УІНП: центральний монумент меморіального комплексу; один із розстріляних енкаведистами український патріот; Володимир і Олена Зеленські вшановують пам’ять жертв червоного терору.