«Є
мистецтво, яким не лише захоплюєшся, а перед яким розгублюєшся…».
У Національному музеї української літератури до 20
січня ц. р. експонуватиметься Літературно-мистецька виставка «І прийшла святая
днина…».
Вона, як зазначають у МГО «Волинське братство» в м.
Києві, є частиною щорічного мініфестивалю сучасного мистецтва народних майстрів
різдвяно-новорічного циклу. Відкриває виставку ікона «Святая Варвара» роботи
невідомого художника II пол. XVIII – I пол. XIX ст. У народних звичаях
вважалося, що Варвара «золотими
нитками Ісусові ризи вишивала». А це означало, що, будучи покровителькою
дівчат-вишивальниць, вона керувала їхніми намірами і руками, коли майбутні
наречені вишивали сорочки своїм судженим весільні рушники, ткали та вишивали
свої власні сорочки. Вишиті ікони й рушники обов’язковий елемент інтер’єру української
оселі, а у святкові різдвяні дві особливо ошатні.
«Урочисту атмосферу виставки творять роботи сестер Галини та Світлани Махонюк 30 вишитих рушників, що цьогоріч поповнили музейну
колекцію. Відомо, що сестри Галина та Світлана Махонюк, члени Спілки майстрів народного
мистецтва України, родом із с. Омеляни, що на сусідній із Волинню Рівненщині. Хоч
тяжка хвороба прикувала їх до інвалідного візка й позбавила можливості
пересуватися, та не зламала їхньої волі та сили духу. Українською вишивкою
дівчата захопилися в Бориславській загальноосвітній санаторній школі-інтернат.
Вони завжди вишивали разом (кожна зі свого кінця рушника), вигадували
візерунки, малювали ескізи. У творчому доробку вишивальниць понад 300 полотен у
найрізноманітніших техніках: хрестиком, гладдю, вирізуванням, виколюванням,
занизуванням, штапівкою», – наголошується.
Про сестер багато писали. Так, письменник Володимир Лис у своїх есеях так писав
про дует Махонюк:
«Є мистецтво, яким не лише захоплюєшся, а перед яким
розгублюєшся. А вони просто жили: раділи й сумували, читали й мріяли, але
вишивання стало тим маркером, через який сестер із маленького села на Волині
зробив знаними по всій Україні і за її межами». Український священник і
вишивальник ікон Дмитро Блажейовський
назвав роботи сестер Махонюк «панською роботою», а волинянин Юрій Савка оцінює
зворотний бік їхніх виробів», – зазначають у музеї.
Сестри відлетіли на ангельських крилах в інші світи:
Світлана – 2009 року, а Галина – 2017 року, та пам’ять про них житиме в їхній творчості.
«Ікона – це те, що має бути в оселі кожного православного
християнина. Звертаючись із молитвою до святих, люди зміцнюють віру,
відновлюють душевну рівновагу. На виставці представлено також 13 вишитих
бісером ікон львівської народної майстрині Оксани Іваночко, які авторка надала
для експонування в музеї», – пояснюють значимість виставки, яка триватиме до 20
січня ц. р., у МГО «Волинське братство».
Наш
кор.
На
фото МГО «Волинське братство»: ікона Святої Варвари, котра відкриває експозицію.