7
серпня перестало битися велике добром і сильне духом серце Чорнухи Віктора
Григоровича, славного сина Сумщини та невтомного будівничого Волині, якого знали, поважали
та шанували в усіх куточках України.
Віктор Григорович народився 21 серпня
1952 р. у с. В’язове Охтирського району Сумської області. Після успішного
закінчення середньої школи з 1969 р. до 1971 р. – токар Харківського заводу
поліграфічних машин.
У 1971-1976 рр. – студент Харківського автодорожнього
інституту, який закінчив за спеціальністю «Інженер-механік».
Наступних 2 роки Віктор Григорович
трудився механіком Львівської УМ №538 тресту «Промхімсантехмонтаж», згодом –
старший механік цього підприємства, а в1979-1982 рр. – майстер, виконроб
Львівського БУ-32 тресту «Промхімсантехмонтаж».
У 1982-1999 рр. Віктор Григорович –
начальник Луцького будівельного управління № 536 тресту «Промхімсантехмонтаж»,
згодом – голова Правління ВАТ «Луцьксантехмонтаж №536», реорганізоване у ПАТ
«Луцьксантехмонтаж №536». Останніми роками – голова Наглядової ради цього ж
підприємства, одного з лідерів будівельної галузі всієї Західної України.
Віктор Григорович розвивав фізичну
культуру та спорт, опікуючись футбольною командою ветеранів «Абориген». Дбав
про митців та допомагав творчим людям. Власне, як один із фундаторів Благодійного
фонду «Волинь-2014» та Волинського обласного об’єднання організацій
роботодавців, як мінімум із весни 2014 р. всіма можливими силами та засобами
допомагав Збройним Силам України, своїм працівникам, які пішли захищати Україну
по мобілізації, розбудовував оборонні рубежі на Сході України…
Він отримав звання «Заслуженого
будівельника України», відзначений державними нагородами та відомчими
відзнаками. Неодноразово обирався депутатом Волинської обласної ради, входив до
складу Виконавчого комітету Луцької міської ради, брав активну участь у
громадському житті Волині, досягнув
багатьох результатів як керівник Спілки роботодавців будівельної галузі
Волинської області. Як високодуховна особистість, спорудив не
лише церкву в своєму рідному селі на Сумщині, але й став одним із конкретних
творців першої української православної церкви на Донеччині – храму Святого
Миколая Чудотворця в м. Волноваха.
«Віктор Чорнуха будував не тільки сотні
квадратних метрів житла та інших об’єктів інфраструктури, але зводив непохитний і потужний
фундамент розвитку держави.
Віктор Чорнуха руйнував стереотипи,
бюрократію, черствіть і зневіру, а його репутація була синонімом ухваленого
рішення та його безумовного виконання.
Віктор Чорнуха захищав ідеали
українського патріотизму та православної віри, був вимогливим керівником і
надійним другом.
Віктор Чорнуха вірив в Українську державу,
у її людей і, найголовніше – в Перемогу над рашистськими окупантами.
Разом із люблячою дружиною він виростив
та виховав чудових сина та дочку, був безмежно закоханий у своїх онуків,
перебуваючи в родинному колі до останньої можливості, коли невиліковна хвороба
невблаганно почала відраховувати останні миттєвості життя…
Світла пам’ять про Віктора Григоровича
назавжди збережеться в свідомості всіх, хто його знав. І нехай його душа упокоїться
там, де праведники спочивають.
Попрощатись із Чорнухою Віктором Григоровичем
можна буде з 16.00 7 серпня 2023 р. у нижньому храмі Луцького кафедрального собору
Святої Трійці ПЦУ. Чин відспівування відбудеться 8 серпня 2023 р. о 12.00 в верхньому
храмі цього ж собору», – зазначається в некролозі, який розповсюдив Благодійний
фонд «Волинь-2014», Волинське обласне об’єднання організацій роботодавців.
Колектив «Волинської газети»
приєднується до щирих співчуттів із приводу смерті Віктора Григоровича Чорнухи:
Людини з великої букви.
Вл.
інф.
На
фото ІА «Волинські новини»: таким був Віктор Чорнуха.