Козюра
Андрій Григорович. Народився 6 червня 1979 р. в м. Любомль Волинської обл.
Закінчив Луцьку ЗОШ №25 – із відзнакою. Вищу освіту здобув у Львівському
національному університеті ім. Івана Франка, спеціальність «Правознавство»,
згодом отримує свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю та здобуває
професійний статус адвоката. Також має фах «Спеціаліст із фінансів». Є
генеральним директором ТзДВ «Юридична компанія «Ліга Права». У політиці – з
2005 р., відколи став членом партії «Наша Україна». Двічі обраний до Луцької
міської ради, громадський активіст. Нині перебуває у фракції «Батьківщини»,
хоча партійного квитка брати не став. Одружений, має дитину.
На
стінах офісу Андрія Григоровича – ікона, картини та безліч усіляких
сертифікатів – українською мовою та іноземними.
–
Вік живи – вік учись, – пояснює таку активну позицію «вічного студента» і
громадянина депутат Козюра й розповідає, коли й за що отримав такі важливі для
нього документи.
– Розпочну розмову з вашої професійної
діяльності. Нині ми у стані війни, як би не називали цю ситуацію. Чергова хвиля
мобілізації – цілком можлива, на жаль. Зважаючи на те, що перша відбулася із численними
порушеннями, розтлумачте коротко, як захиститися у правовому полі тим, хто має
законні підстави не йти на строкову службу?
–
Ну, я би спочатку наголосив, що кожен із нас, хто має відповідну підготовку,
отримав базові військові навики та знання, має піти і віддати певний період свого
життя Батьківщині. Інша річ, коли під час першої хвилі мобілізації військкомати
дійсно брали всіх підряд, незважаючи на жодні обставини. Але є певні причини,
через які людина й справді не може служити. То, в першу чергу, стан здоров’я.
Щоб підтвердити, потрібна необхідна довідка. Адже очевидно: якщо взяти хвору
людину, то з нею буде більше проблем на війні, ніж користі.
Другий
факт – кількість дітей. Якщо є троє неповнолітніх дітей, то ніхто такого чоловіка
в армію не забиратиме. Зараз же, враховуючи ситуацію, виникає потреба набирати лише
фахівців. Тобто якщо я не їздив на танку…
– А ви служили в армії?
–
Ні, умовно кажу: якщо не їздив на танку, то за два тижні професійно робити це точно
не навчуся.
– До вас уже зверталися за допомогою ті,
хто був у зоні АТО, чи їхні рідні?
–
Ті, хто був, безпосередньо ні. А от рідні часто телефонують за консультацією.
– Наприклад…
–
Коли був пік, коли говорили, що Росія точно піде у наступ і буде чергова хвиля
мобілізації, то телефонував чоловік, котрого безпосередньо мали призвати в
армію. Казав: у нього троє дітей, а викликали у військкомат і сказали прийти
одразу готовим відправитися на полігон.
Я
відповів, що ніхто не має права його забрати, але піти він мусить, бо є
повістка. Просто треба пояснити ситуацію. Він не був мобілізований.
– Андрію Григоровичу, якщо не помиляюся,
ви самі запропонували власну безкоштовну первинну юридичну допомогу тим людям,
котрі звертаються в органи самоврядування.
– Так.
Сьогодні, за всієї поваги до органів місцевого самоврядування, правоохоронних
органів, система є розбалансованою повністю і не виконує своєї основної функції
– служіння громаді. Тому я справді висловив таку ініціативу: тобто готовий
надавати первинну правову допомогу всім, хто звернувся в органи самоврядування.
Це
на громадських засадах – людина отримує консультацію безкоштовно. Сюди не
входить підготовка якихось документів чи підтримка в суді. Іноді просто
потрібно спрямувати людину у подальших діях.
– Багато хто не вірив у реальність
задуманого, коли міська влада пообіцяла виділити земельні ділянки у Луцьку
родинам загиблих. Та це вже відбувається…
– Так,
ми під час кожної сесії виділяємо землю таким родинам. Ці зобов’язання міська
рада таки виконає. Але щодо тих, хто лужить у зоні АТО, то варто визнати:
навряд чи вдасться реалізувати такі плани, бо землі у Луцьку не вистачить.
Інша
річ – наскільки земля, яку вже виділили, відповідає нормам. Були нарікання
певних родин, бо ж окремі ділянки вимагали значних затрат перед початком будівництва.
Але цей процес рухається планово. Ще не всі отримали ділянки – кілька родин
поки не написали таку заяву.
– Під час сесій депутати нерідко
розглядають земельні питання пакетами. Їх сотні. А землі, кажуть, нема. За що ж
тоді голосуєте?
–
Загалом це ситуації, які вже сформувалися роками. Земельні ділянки з чітко
визначеними межами, які немає сенсу змінювати. Інакше це буде абсурдно. Там
просто якісь технічні моменти.
Це
також може стосуватися поновлення договору оренди, а це – суттєве джерело
надходжень у Фонд розвитку міста, за які міська рада може відновлювати чи
розбудовувати інфраструктуру. І то – суттєві цифри. Коли є незрозумілі
ситуації, ми піднімаємо всі документи на комісії (Андрій Козюра працює у
постійній комісії міської ради з питань земельних відносин та земельного
кадастру, – авт.) вивчаємо,
приймаємо окремо рішення.
– Зміню тему. Чому не пішли на ці вибори
як кандидат у народні депутати?
–
Ну, це право кожного. Я, чесно кажучи, не хотів. Цей рік для мене став визначальним
у житі. Напевно, змінилися й особисті погляди, і в політичному плані, і в
бізнесі – напевно, змінилася філософія. Я насправді під час Майдану щиро
боровся. Справді цим горів, багато чим ризикував. Ми йшли за кардинальні зміни,
а в державі так не відбулося. У мене були певні розчарування. Я не випав із
виборчого процесу, але вирішив не йти як кандидат.
– Зараз на черзі – місцеві вибори. Здається,
вже багато хто до них готується. Але склалося враження, що ми лише маємо шанс
змінити обличчя в раді – така собі ілюзія виборів. А все лишається на своїх
місцях: ми обираємо депутатів, вони приходять у міську раду – і працюють, як вважають
за потрібне. Немає важелів впливу чи контролю. Чи не здається вам, що пора
врегулювати ситуацію, аби люди реально щось вирішували?
–
Безумовно. Я це розумів ще з першої своєї каденції, тому був першим з
ініціаторів того, що депутати зобов’язані звітувати перед людьми, які їх
обрали. Мене підтримали. Так, тепер кожен депутат принаймні мусить оприлюднити
свій звіт, а громадяни вже мають шанс вирішити, треба їм надалі такий депутат,
чи ні.
Але
розумієте… Не просто повинні бути повноваження відкликати, а й забезпечення
цього процесу. Та й будемо відвертим: узагалі немає ініціативи від людей, жоден
лучанин досі не підняв питання в тому ключі, як потрібно. А рушієм є саме
ініціатива громади. І Майдан це довів!
У
депутата є делеговані повноваження, він має важелі впливу. Але нерідко ні сам
депутат, ні люди не хочуть цим скористатися. Якби це в симбіозі працювало, то
питання вирішувалися б значно частіше.
Спілкувалася Світлана ДУМСЬКА.