Чи
можуть стати 2568 грн довічної стипендії науковцям та функціонерам від освіти
мірилом їхнього реального внеску в розвиток галузі, гідним визнанням особистих
досягнень та предметом політичних маніпуляцій?
Все почалося 2 вересня ц. р., коли т. в. о. Міністра
освіти і науки України Сергій Шкарлет спочатку подав на розгляд Кабінету
Міністрів проєкт президентського указу про призначення довічних державних
стипендій видатним діячам освіти та науки, а потім сам же ж і зняв його з
обговорення. Чому така увага до, в принципі, цілком буденного циркуляру, який
упродовж багатьох років двічі на рік подають урядовці на підпис главі держави?
Виявляється, особливу увагу привернуло ім’я завкафедри
інформатики та інформаційних технологій Криворізького економічного інституту,
доктора технічних наук Олександра Зеленського – батька нинішнього Президента
України Володимира Зеленського.
«Запеклі друзі» чинного Глави держави не втратили
можливість, щоб спробувати звинуватити його у всіх мислимих і немислимих
гріхах.
«Але, як свідчать документи, проект відповідного
указу не готувався в Офісі Президента Володимира Зеленського. Тому казати, що Президент
хотів нагородити свого батька, некоректно», –
цілком тверезо оцінили ситуацію колеги з британського радіо «ВВС
Україна».
«Мені взагалі особисто нічого не треба. Я не
потребую цього взагалі… Це ще півроку тому по всій Україні, в кожному інституті,
проводили збори, і самі колективи висували педагогів на цю стипендію. З нашого
інституту висунули дві кандидатури – мене і ще одну людину. Це щороку вручають
такі стипендії. І при Порошенкові таке було… І мене на стипендію висунули не
тому, що я тато Зеленського: колектив інституту мене висунув, на науковій раді…
А ви думаєте, це блат від президента? Ви знаєте, що і президент не бідний, і
мені вистачає і зарплати, і пенсії. Я 28 років на об’єктах пропрацював, на
живих, а не на хабарах», – так подає Агенція УНІАН реакцію самого Олександра Зеленського
Цікаво, що серед 5 запропонованих для відзначення довічними іменними
стипендіями в розмірі 2568 грн на місяць – і волинянин Іван Дзямулич, 1944 р.,
який пішов на заслужений відпочинок із посади начальника облуправління освіти і
науки. Зрозуміло, що хоч ім’я Івана Васильовича було першим у списку, воно
уваги не привернуло…
Ніхто, власне, не згадує й історію про присвоєння 23
вересня 2009 р. звання Героя України Олексієві Порошенку – батькові на той час
Голови Наглядової ради НБУ і донедавна Президента України Петра Порошенка… Хоча
навіть неозброєним оком видно, чому тодішній Глава держави Віктор Ющенко
підписав такий указ…
Узагалі ж, справа не в батьках, дітях чи ветеранах
освітньо-наукової галузі, які потребують мінімальної державної підтримки, а в
самій системі нагороджень та заохочень, яка перейшла в спадок Незалежній
Україні від УРСР. Мабуть, допомагати треба тих, хто ледве зводить кінці з
кінцями і для яких менше 100 доларів США на місяць – справді рятівна соломинка,
щоб вижити. А хто й так отримує велику зарплату та немалу пенсію, міг би й
обійтися без тих 2568 грн. Як, зрештою, і нині діючі чиновники, які буквально в
черзі стоять, щоб до якогось свята таки записатися в список нагороджених…
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото порталу NNS:
Володимир і Олександр Зеленські.