Мало хто знає, що в період шлюбних ігрищ тюлені виходять із моря на сушу, де більшість представників цього виду тримаються парами. Але в особин найкрупніших – довгомордого тюленя і морського слона – відбувається затятий бій між найбільшими самцями за право стати вожаком зграї та можливість покривати всіх самиць.
Якщо порівняти людей і тюленів, то ще менше українських політиків пам’ятають: рідко якому переможцеві вдається надовго закріпити за собою цей переможний статус-кво: найтриваліший період перебування в статусі вождя – чотири роки…
Цей фрагмент із улюбленої програми третього Президента України Віктора Ющенка «Дика природа» пригадався зовсім не випадково.
Те, що відбувається в найвищих ешелонах нашої влади, як цьому хаосові підіграють менші і зовсім манюні держиморди на нижчих рівнях, свідчить про існування паралельних світів. Десь тут, унизу, живуть мільйони простих громадян, які щоразу ніби й демократично обирають владу, повіривши її полум’яним обіцянкам, а потім так само одностайно розчаровуються у своїх обранцях і, як це вже було двічі, виходять на вулиці, щоб змести «антинародний режим».
Та чому в ангелів виростають роги? Чому замість раю народ отримує пекло? Чому небожителі дбають про людей лише на словах, а ділами своїми демонструють якусь патологічну жадобу до збагачення і накопичення? Чому з чотирьох арифметичних дій, урешті-решт, вони засвоїли та активно використовують лише додавання і множення? І – найголовніше – з якого це дива наші т. зв. достойники забувають про тих самих морських слонів, які, як інші тюлені, не хочуть жити парами, а після кривавого побоїща прагнуть очолити всю стаю, човпти та запліднювати всіх, хто нижче, не розуміючи, що час панування – дуже короткий?
Усі ці думки виникли після чергових масок-шоу, пов’язаних зі звільненням Віктора Шокіна з посади Генпрокурора України. Не буду давати оцінки його діяльності, як і не торкатимуся чутливої теми його кадрових призначень в областях та «реформ» на місцевому рівні. Але те, що ця людина буквально за кілька годин до відставки підписує розпорядження про звільнення свого опального заступника Давіда Сакварелідзе, що того ж дня в Одесі суд поновлює на посаді облпрокурора звільненого на підставі люстраційного законодавства керівника прокуратури періоду Віктора Януковича – це те, що починає нагадувати шлюбні ігрища морських слонів. І це чи не останній аргумент: нову ГПУ неможливо побудувати на старому фундаменті.
Але я б сказав жорсткіше: крах Генпрокуратури засвідчує, що й демократичну Україну також неможливо вибудувати на старому фундаменті. Якщо нам і потрібні зміни до Конституції, то зовсім не такі, як пропонуються. Як на мене, найкраще нашій державі підходить німецька модель із чіткою, але обмеженою вертикаллю центральної влади та широкими повноваженнями областей (земель). Інакше «проект Україна» може розвалитися швидше, ніж про це присниться в страшному сні. Не лише про тюленів…
Володимир ДАНИЛЮК.