Лише недавно
вихователі та дітки ДНЗ №20 Луцька передавали теплі речі, продукти харчування
та щиру любов. Тоді ж пообіцяли – це лише початок волонтерської роботи. І от у
цьому закладі знову зібрали на продукти харчування та навіть буржуйку!
Завідувач ДНЗ
№20 Марія Станіславчук зазначила: «Під час попередньої зустрічі я запевняла, що
цей патріотичний дух по-справжньому
втілився в кожного із нас і стрімко передається нашим дітям, онукам. А це,
повірте, дуже сильний енергетичний заряд, що примушує нас діяти, вболівати, не
бути байдужим до всього того, що відбувається в нашій країні».
До речі, акції, які проводяться в цьому дошкільному закладі, підтримує управління освіти Луцької міської ради, адже паралельно
проводиться акція, ініційована керівництвом освіти міста, «Подаруй дитині
іграшку до Святого Миколая», в якій цей ДНЗ також бере активну участь.
– Акція, яка
проводиться сьогодні в нашому закладі, приурочена Дню Збройних сил України і
діє під гаслом «Подаруй воїну тепло душі і серця». Так, це в першу чергу тепло
наших сердець, сердець діток, яких ми виховуємо, їхніх батьків, адже все більше
і більше батьків долучається до цієї
роботи. Однак ми розуміємо, що в цей важкий час, морозний період нашим воїнам потрібне
не лише душевне тепло, й справді необхідно зігрітися.
Тож подумали, попрацювали – і в село Щастя, де зараз батальйон «Айдар» передали пічку-буржуйку, яка виконує дві
функції: дає тепло і можливість приготування їжі. Зі слів волонтерів, бійцям це
зараз вкрай необхідно. Окрім того, теплі речі, продукти харчування, домашня
випічка, консервація та інші предмети першої необхідності також поїхали на Схід
держави.
– Ми передаємо
їм, аби вони знали, пам’ятали, що їх люблять, чекають, вболівають за них, і
хочуть їхнього повернення додому живими, а Ангелики, виготовлені власноруч дітьми старшої групи №2 та педагогами, дитячі
малюнки нехай стануть справжніми ангелами-охоронцями для них, – додає Марія
Юхимівна.
Крім того, Марія Станіславчу написала і вірш, котрий своєю простотою та
щирістю нікого не залишить байдужим.
Наш кор.
Повертайтесь
живимо до нас
Повертайтесь скоріше живими до нас,
Повертайтесь скоріш до своєї родини,
Молим Бога щодня, щохвилини за Вас
І благаєм Його за майбутнє Вкраїни.
Як шкода! Що не можем ми час зупинить…
Як шкода! Що не можем війну відвернути.
Але віримо твердо у правду святу,–
Що загиблих в боях до життя не вернути.
Дні тривожні і ночі безсонні такі –
Просто хочеться птахом у висінь злетіти…
І побачити все: задля кого? За що?
Гинуть люди, сини, – а комусь вони діти…
Скільки сліз материнських пролито уже…
Скільки горя і смутку принесено в хати!
Вірим: це не пройде безнаказано все,
Шкода просто, що плаче одна лише мати…
Що сини наші гинуть, мов скошений цвіт,
Їм би жити, любити і долю плекати…
Ні, агресоре! Чуєш?
Ми скажемо: «Ні»!
Годі цвіт України топтати!
Не розбити її, не спалить у вогні,
Не впаде перед кимось вона на коліна!
Бо народ український незламний, живий –
За ним правда і сила, і воля єдина!
Повертайтесь скоріше живими до нас,
Вірить твердо весь світ – перемога за вами.
Молим Бога щодня, щохвилини за Вас,
А молитва – це меч в боротьбі з ворогами.
Марія
Станіславчук