Хто насмілиться
повторити подвиг Василя Данилюка і Анатолія Француза?!
Тривожний випадок із захопленими вранці 21 липня ц. р. заручниками
для Волині не перша надзвичайна ситуація. У далекому 2002 р. через м. Луцьк у
супроводі спецавтомобілів тодішньої Державтоінспекції проїхав у бік м. Рівного легковик
«Сеат-Ібіца». У салоні перебували озброєні терористи з Німеччини та захоплена
ними заручниця…
18 років тому все почалося в невеликому м. Уельцен, що
неподалік м. Гамбурга у Німеччині, де троє озброєних молодиків (громадяни ФРН,
російськомовні вихідці з Росії та Молдови) зухвало пограбували місцевий банк. Зумівши
налякати співробітників і нейтралізувати охорону, прихопили із собою не лише
300 тис. євро, а й двох заручниць.
Потім малолітражкою «Сеат-Ібіца» вони вирушили на хід.
При всій повазі до німецьких силовиків, на території своєї
держави нейтралізувати кримінальне тріо вони не змогли. Машина з заручницями та
терористами безперешкодно прибула на територію Польщі, де одній із заручниць
вдалося втекти на АЗС, коли втікачам довелося заправляти автомобіль.
Далі, уже в супроводі польської поліції, через МАПП «Дорохуск-Ягодин»
незвані гості прибули на територію Волині. До знешкодження злочинців були
залучені величезні сили: не лише співробітники МВС України, а й
Антитерористичний центр СБУ, спецпідрозділи «Альфа», «Сокіл», «Беркут», які
конвоювали грабіжників під час їх пересування Україною. Але трималися на
віддалі, тим паче, що в ніякі переговори терористи не вступали.
Так вони опинилися в м. Луцьку, де заблукали… І по вул.
Карпенка-Карого з ними наважився вступити в переговори тодішній заступник
начальника УДАІ УМВСУ у Волинській області, полковник міліції Василь Данилюк. Він впритул під’їхав до
автомобіля «Сеат-Ібіца» своєю службовою автівкою, спонукав водія відкрити скло,
і під дулами пістолетів передав у салон мобільного телефона, щоб правоохоронці
могли хоч якось поспілкуватися з озброєними грабіжниками…
Далі незвичайний кортеж рушив у бік м. Рівного. За планом,
що був затверджений в МВС, волинські даїшники повинні були супроводжувати машину
з терористами та заручницею до Цуманського перехрестя (на перехресті автодоріг
сполученням Цумань-Олика і Луцьк-Рівне в Ківерцівському р-ні), але в визначений
час рівненських правоохоронців там… не виявилося. Тому волинянам довелося
виконувати небезпечну місію аж до самісінького передмістя м. Рівного, доки
бензобаки службових автомобілів ДАІ не спорожніли…
«Та героєм дня, а вже за кілька тижнів і Героєм України (
згідно з Указом Президента), був тодішній головний міліціонер області
Анатолій Француз. «Він запропонував злочинцям взяти себе в заручники і відпустити
знесилену молоду жінку, – так описує ті події журналіст Тетяна Ляшенко в архівному
номері «Вістей Рівненщини» від 6 квітня 2002 р. – Ті посадили генерала в
авто, наставили на нього пістолет, але заручницю не відпустили. Поки їхали в
сторону Рівного, Анатолій Француз
переконував у безперспективності їхніх планів, а вони хотіли дістатися до
Росії, захопити літак і кудись вилетіти. Спілкувався російською мовою, адже хоч
вони були громадянами Німеччини, проте родом із Росії і Молдови…». Далі ж
грабіжники висунули вимогу зупинитися там, де можна поїсти та заправити авто. На
шляху опинилося… кафе «Сюрприз».
Епіцентром же затримання грабіжників стало невеличке
придорожнє кафе «Сюрприз» на околиці Рівного. Розміщене воно у комплексі із
заправкою, тож, як того потребували злочинці, і перекусити вони могли, й авто заправити.
А кухарем там працювала вісімнадцятирічна Тамара
Максимова…
– Цей день був абсолютно звичайний. О восьмій ранку я прийшла на роботу. Відвідувачів,
хоч це для нас було рідкістю, практично не було, – пригадувала жінка у розмові
з журналістами порталу «Вісті Рівненщини». – Все було напрочуд тихо і спокійно.
Я займалася своїми обов’язками кухаря, а бармени дивилися телевізор. Там,
напевно, показували ті події, але я не вникала у це, та й, вочевидь,
телевізійні сюжети не встигали за перебігом спецоперації, тож про те, що німецькі
грабіжники уже практично у нас під боком, ми навіть не здогадувалися… Аж тут
двері кафе рвучко відчинилися, вбіг якийсь чоловік і наказав усім негайно
покинути приміщення. Вже потім я дізналася, що то був тодішній перший заступник
начальника управління УМВС в Рівненській області, начальник кримінальної
міліції Олександр Кміта. «А ви
залиштеся. Зробіть бутерброди і каву…», – мовив він до мене, коли побачив, що йду
зачиняти двері після того, як всі працівники прожогом вибігли з приміщення».
Тамара Максимова
або не знала, або не захотіла сказати, що саме за участі полковника міліції Олександра Кміти в каву для терористів
було додано снодійне. Тому, коли генерал-майор Анатолій Француз із примотаним до ноги пістолетом Макарова прибув
із госпіталю в кафе, чоловіки вже були майже не агресивними… Саме в такому
стані їх і вдалося переконати відпустити заручницю і здатися.
Після проявленого Анатолієм Йосиповичем винахідливості та
кмітливості тодішній Президент України Леонід
Кучма спочатку присвоїв йому звання Героя України, а в червні 2002 р.
призначив замість Бориса Клімчука
головою облдержадміністрації на Волині. Вже згадуваний Олександр Кміта став начальником УМВСУ у Волинській області і
дослужився до генерал-майора.
Щодо полковника Василя
Данилюка, який першим вступив у м. Луцьку біля «Варшавського базару» в
прямі переговори з терористами та під дулами пістолетів передав їм для
подальшої комунікації мобільного телефона, то нові герої з Рівненщини дуже
швидко звільнили Василя Олексійовича зі служби: щоб очі не мозолив…
Утім, обидва – Анатолій
Француз і Олександр Кміта – були
змушені залишити Волинь внаслідок Помаранчевої революції 2005 р. Анатолій
Йосипович, до речі, встиг побувати і в ролі головного консультанта кінострічки
про знешкодження неуцьких терористів, зйомки якої профінансували тодішні
співвласники групи компаній «WOG»,
народні депутати України Ігор Єремеєв
(нині покійний) та Степан Івахів.
Щоправда, у кіно згадки про полковника Василя
Данилюка вже не було…
Хто 21 липня 2020 р. зважиться повторити героїчні дії Василя Данилюка і Анатолія Француза, щоб переконати озброєного правопорушника
здатися без жодного пострілу?
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Богдана ГОНЧАРУКА:
Герой України Анатолій Француз.