Чи
можлива в волинській журналістиці зріла корпоративна солідарність?
У період, коли в медіа-середовищі області
відновлюються усобиці, коли особи, які називають себе громадськими активістами
і впродовж 4 років ніде офіційно не працюють, намагаються диктувати свою волю
суспільству, коли найняті за 30 срібняків «гангстери пера, мікрофона і камери»
виконують будь-які замовляння хазяїв, коли в спину все гарячіше дихає подих
президентських перегонів, як ніколи на перший план виходить тема журналістської
солідарності.
З цього приводу пригадалися слова, написані головним
редактором газети «Волинь-нова», Заслуженим журналістом України та орденоносцем
Степаном Сачуком у статті «Чи стане
преса «четвертою владою»?», яка побачила світ ще 8 вересня 2005 р., у черговий
День міжнародної солідарності журналістів.
«Журналісти мають навчитися захищати свої права,
територію гласності, критичного аналізу дій усіх владних структур, ту
територію, яку у нас постійно намагаються якщо не відібрати, то відчутно
урізати. Цим намаганням ми маємо протиставити зрілу корпоративну солідарність,
принциповість і сміливість», – написав Степан
Дорофійович.
Цей абзац я озвучив під час чергового засідання
Секретаріату облорганізації Національної спілки журналістів України. І він
вартий того, щоб нагадати колегам: все в цьому світі суєта суєт, от тільки
основоположні принципи професійної журналістики, совість і мораль – вічні.
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото з газети «Волинь-нова»: таким був Степан Сачук.