Тетяна Конько — операційна директорка української технологічної компанії PetCube, яка виробляє розумні пристрої для домашніх тварин. Вона родом з Луцька і провела своє дитинство на Волині, а сьогодні працює в одному з найпопулярніших українських стартапів.
У дебютному інтерв’ю проєкту “Люди Волині” від “Волинської газети” ми поговоримо з Тетяною про її дитинство, перші кроки в операційному менеджменті, як втримати баланс між роботою та особистим та як працює PetCube в часи повномасштабної війни.
Розпочнімо з початку — як пройшло твоє дитинство?
Я народилася в Луцьку, зростала на Волині, — усміхнено розповідає Тетяна, — своє дитинство я проводила багато зі своїми прабатьками, зі своїми бабусею та дідусем в Горохівському районі в селі Сенкевичівка (ред. — зараз Луцький район). Багато часу проводила в бабусі та дідуся на Рівненщині, селі Малий Шпаків, мала там гарне дитинство — радісне, веселе. А потім в Луцьку здобувала освіту в 21-й гімназії.
Також я вчилася в першій музичній школі, та що біля Лялькового театру. Я як зараз пам’ятаю, як я на маршрутці їхала в музичну школу і відчувала цей класичний тремор та хвилювання сказати водію “Біля Лялькового, будь ласка”.
Займалася музикою, дуже багато приділяла часу творчості. У музичній школі я грала на фортепіано, співала, словом, всіляко розважалася творчо. Мені здається, що це багато в чому мене сформувало, як особистість. Хоч я і не пов’язала своє подальше професійне життя з творчістю. Проте, мені здається, що цей етап був визначальним для того, щоби сформувати мене як людину. Тому я безмежно вдячна цьому періоду і вчителям, які в мене були на цьому шляху.
Після шкільного періоду, я поїхала в Київ, здобувати вищу освіту. Обрала я, власне, економічний напрямок. Мені здається, що це наша сімейна справа.
В якому ти університеті навчалася?
У Київському національному економічному університеті. Я — магістр економіки, за спеціальністю “Облік і аудит”, як і моя мама, як і моя бабуся. Ось, і власне, після здобуття вищої освіти я розпочала свій професійний шлях. Спочатку в бухгалтерській справі.
Зрештою потрохи вирішила розширювати свій профіль в напрямок чогось ширшого — операційного фаху. Я працювала в міжнародній корпорації, займалася розбудовою відділу закупівель для FedEx в Україні, (ред. FedEx – це американська транснаціональна логістична компанія). Пізніше працювала в тій же компанії, але частково за кордоном, вже більше в проєктному менеджменті. І після того мене запросили в PetCube.
Пам’ятаєш, як це було?
Мене запросив в PetCube мій ексколега, з яким я працювала в цій міжнародній корпорації. Це якраз припало з тим періодом, коли мені здалося, що я вже отримала достатній досвід роботи у великій компанії, де вже встановлені, але доволі повільні процеси, а різниця від того, що ти робиш помітна, але не дуже значно.
І тому мені здалося надзвичайно цікавим долучитися в український бізнес. Це було визначальним для мене. Я потрапила в бізнес стартапного характеру (ред. — Стартап — це молода компанія, яка зазвичай перебуває на ранніх стадіях свого розвитку). Ми доволі часто в PetCube кажемо про те, що: “Окей, ми вже давно не стартап, а вже повноцінно функціонуючий бізнес”. Проте, порівняно із корпоративним напрямком, це безумовно стартапний формат.
А який це був якийсь рік?
Так, це було у 2020 році. Якщо так порівняти, то відносно нещодавно.
Що таке PetCube та які він послуги надає?
PetCube — це технологічна компанія, яка створює, розумні пристрої для тварин і для їхніх власників. PetCube вже 12 років. Тож саме тому ми кажемо, що це вже не стартап, – посміхається Тетяна. В більшості ми орієнтуємося на ринок в Сполучених Штатах.
Проте останніми роками, і безпосередньо в той період, коли я вже працюю в PetCube, ми активно розвиваємо продажі та представлення PetCube в інших країнах світу. І це вдається доволі успішно,
У тебе є тваринка, вона користується технологіями PetCube?
У мене немає тварин, і я люблю завжди додавати те, що, якщо ви хочете працювати в PetCube, але у вас немає тварин, нехай вас це не зупиняє.
У нас обов’язково любити тварин, але не обов’язково їх мати.
А твої колеги тестували на своїх тваринках ваші прилади?
Ой, та звісно, я також є користувачкою PetCube. Я використовую PetCube камери, як камери спостереження. Знаю, що мої подруги використовували ці технології навіть, як відеоняню.
Петкубери (ред. – працівники PetCube) дуже активно користуються петкубами (ред. — пристрої PetCube). Ми кажемо, що петкубери є головними користувачами, критиками і коригувальниками якості. Тому загалом в культурі компанії ми, закликаємо користуватися нашими девайсами, ділитися фідбеком та ідеями щодо додаткового функціоналу. І для цього не обов’язково мати тварин.
Що це означає — бути операційною директоркою? Як би ти описала свою роботу людям, які не знають про операційний менеджмент нічого.
Я думаю, що перш за все важливо зазначити, що — операційний менеджмент, операційне управління, і його наповнення дуже залежить від напрямку бізнесу, в якому реалізовується це операційне управління.
Для мене операційний менеджмент — це чимось схоже на те, як бути там диригентом оркестру чи хору.
Кожен процес має якусь свою роль в компанії, і моє завдання забезпечити їх максимально злагоджену в взаємодію.
Якщо описати мій типовий день, то це завжди планування ресурсів. Часто-густо — це розв’язання поточних питань, які завжди вже неочікувано — закреслено, бо це вже очікувано, вилітають у твій запланований день. Загалом, обов’язками операційного директора є перш за все контроль за ефективністю процесів, забезпечення компанії ресурсами та організація і координація взаємодії в команді.
Мені нагадало, як раніше Тарас Чмут, директор БФ “Повернись живим”, постійно на своїх подкастах говорив: “займаємося поточними питаннями”. Для нього поточні питання — це умовно закупити дрони, і, наприклад, налагодити процес їхнього постачання. Цікаво, що таке для тебе поточні питання?
Наприклад, в напрямку податкової стратегії компанії, поточним питанням може бути оцінка податкового навантаження і податкових ризиків для виходу на ринок з новим продуктом. Це може бути оцінка юридичного навантаження пов’язаного з виходом на ринок нового продукту або можливо нового функціоналу.
Я безпосередньо займаюся тим, щоби забезпечити оптимальну кількість грошових коштів на рахунку в компанії в кожен момент часу. Маю модель з відстежування вхідних та вихідних грошових потоків їх управління і переміщення за потреби,
Це звучить, як доволі аналітична робота, це так?
Та, доволі, але це може бути щось менш аналітичне і більш близьке, людське. Наприклад, наближаються різдвяні свята, і ми хочемо привітати команду з цим. Тож я, можливо не напряму, і цим в більшості займається моя команда, але залучена в процес того, як і що подарувати петкуберам, як це всім доставити тощо.
Наша команда зараз базується по всьому світу, напевно найбільш віддалені члени команди працюють з Філіппін. Тому, щоб дістатися з подарунками, потрібно було їх відправити ще вчора, — ділиться Тетяна.
Звідки працює команда PetCube?
Насправді переважна більшість команди базується в Україні. Проте з повномасштабним вторгненням ті, хто базувалися в Україні, часто зараз більше часу проводять за кордоном. Ми маємо команду частково представлену в Сполучених Штатах, частково, ось як команда служба підтримки клієнтів, на Філіппінах, в різних країнах Європи.
Маємо також членкиню команди в Китаї, що допомагає нам з організаційними питаннями щодо виробництва нашої продукції. Тому це така кросфункціональна і кросконтинентальна робота.
А ти зараз базуєшся в Україні?
Зараз я найбільше часу проводжу в Празі, Чехії, дуже часто подорожую додому, у Київ, але треба частіше, — зізнається Тетяна, — це недостатньо, недостатньо часто.
Чи вплинуло повномасштабне вторгнення на твою роботу?
Загалом, я думаю, буде справедливим сказати, що PetCube не надто постраждав від зміни роботи. Тому що PetCube і до цього мав віддалений формат роботи, ще з ковідних і локдаунних часів. Тому з погляду організації праці, віддаленої, для команди це було звичним.
Зважаючи на те, що ми в більшості орієнтуємося на ринок в Сполучених Штатах, ми також відчували певну стабільність в тому, що ми зможемо продовжувати роботу. Проте безперечно серцем компанії є люди, які переважно базувалися в Україні. Тому так, звісно ми відчули вплив війни, яка увірвалася в наше життя.
Від початку повномасштабного вторгнення PetCube додав операційний напрямок роботи волонтерського характеру. Ми збираємо і надсилаємо допомогу різним фондам і адресно допомагаємо різним бригадам з якими ми знайомі або, де несуть службу наші петкубери, або ж рідні членів нашої команди.
Це було наскільки природно почати цим займатися, і я думаю, що це дало якусь додаткову силу і підтримку всім. Людині властиво хотіти про когось дбати, робити щось значуще. Я щодня бачу, як це (ред. – благодійництво) змінює роботу, як це впливає на компанію, людей. Це допомогло і мені, це і мене підтримало, додавало сили рухатися вперед.
Від 24 лютого 2022 року до зараз PetCube зібрав вже понад 10 млн грн.
Це і збори, які ми робимо, добровільні пожертви з зарплат співробітників, які ми акумулюємо на рахунку компанії та перенаправляємо на відкриті потреби, це і кошти з безпосередньо з бюджету компанії.
В міжнародних компаніях це, напевно, інакше виглядає?
Я для себе прорефлексувала в той момент, що, окей, в міжнародному корпоративному бізнесі, напевно, я могла б почуватися трохи впевненіше. Тому що в мене за спиною корпорація, яка, як ми знаємо підтримувала свої команди. Але з іншого боку в мене є можливість підтримати себе самій, інших у своїй команді, у своїй маленькій спільноті та робити зміни.
Я впевнена, що ти маєш багато роботи, як ти тримаєш баланс між своїм професійним життям і особистим?
Думаю, що я нормально справляюся, якийсь час я потрапила на хвилю, цього доволі-таки там популярного фреймворку work-life balance. І я вчасно зрозуміла, що він не дуже мені відгукується.
Я гадаю, що робота є невіддільною частиною життя. Тому для мене немає чіткого розподілу між ось тут робота, ось тут особисте, а ось тут вже далі починаємо жити. Звісно є якісь ритуали, які підтримують. Це доволі базові речі, і вони допомагають — режим сну, харчування.
Деколи тобі просто треба вчасно випити стакан води
Про сумніви в собі. Як ти їх долаєш?
Сумніви бувають, і я намагаюся використати їх, як можливість прислухатися до себе, побачити багатоваріантність і багатовимірність ситуації. Якщо так до них ставитися, то сумніви це важливо, вони дійсно відкривають ширшу картину перед тобою. Це безперечно ідеалізоване ставлення до ситуації, але в житті буває по-різному.
Бувають сумніви, з якими я нічого не можу зробити, і це ок. Сумніватись — це нормально. Я намагаюсь бути поблажливішою до себе в цьому, сумніватися і йти далі. Брати за руку свої сумніви та далі рухатися вперед, аби вони не зупиняли і не створювали перепон до подальшого руху.
Які б ти дала поради молодим людям, які хочуть теж працювати в технологіях та операційному менеджменті?
Я думаю, що операційний менеджмент — це про постійне навчання і гнучкість, відкритість до нового. Дуже важливою чеснотою в операційному менеджменті є щира допитливість. Я гадаю, надзвичайно важливо підтримувати в собі цю цікавість і допитливість щиро розібратися в чомусь новому. Ми часто чогось не знаємо, і це окей. Питання в тому, наскільки відкрито ми ставимося до того, щоби постійно відкривати для себе щось нове.
А ще я б радила бути сміливими, сміливі завжди мають щастя. До того ж варто зробити навчання своєю пожиттєвою звичкою.
Які цінності PetCube збігаються з твоїми особистими?
PetCube — це технологічна компанія, і я вірю в те, що технології роблять наше життя кращим і безпечнішим. Зараз продуктами PetCube по всьому світу користуються близько 1 мільйона тварин і їхніх людей, і це надихає.
Найбільше захоплює те, що можливо, здається, що PetCube дуже має велику команду, але насправді це не так. Ця робота виконується доволі обмеженими ресурсами. Я вже згадувала, що серцем PetCube є люди. Тому мене дуже надихає і підтримує робота з цими людьми, що цим обмеженим ресурсом вдається досягати таких результатів.
Як би ти описала трьома словами Волинь. Що для тебе рідний регіон?
Не впевнена, що зможу трьома словами. Я зростала на Волині, і це моя батьківщина. Я маю безліч теплих спогадів про свій край, я згадувала, що я багато часу проводила зі своїми прабатьками на Волині, і це був час повного прийняття і любові.
Я могла розвиватися так, як відчувало моє дитяче серце.
Тому Волинь в мене асоціюється з безтурботним дитинством і з повним прийняттям, з можливістю розвиватися творчо, з підтримкою від моїх батьків, від моїх прабатьків, від моєї сестри.
Інтерв’ю підготувала Ольга Данилюк
Фото Тетяни Конько.