Чому сподівання на краще закінчуються розчаруванням?
Бюджет розкоші чи виживання? Таке питання постає після оприлюднення Кабінетом Міністрів України найголовнішого фінансового документа, за яким житиме вся Україна в наступному році.
Як і слід було очікувати, широко розрекламовані субсидії за житлово-комунальні послуги, а також злочинна діяльність керівництва Нацбанку на чолі з Валерією Гонтарєвою дали негативний результат: люди стали свідками чергового знецінення гривні та здорожчання товарів першої необхідності. Тому колись нечуване зростання долара з 5 грн до 8 грн сьогодні здається просто дитячими пустощами: маємо понад 26 грн, а в проекті Держбюджету заклали ще гірший для гривні показник – майже 32. Якщо врахувати нездатність чиновницьких аналітиків робити кваліфікований прогноз розвитку ситуації, то цілком імовірно, що стодоларова купюра в 2018-ому буде обходитися в 3 тис. 500 грн або й більше…
І на цьому фоні дізнаємося, що на утримання найвищих очільників нинішньої влади планується тратити навіть більше, ніж тепер: свита Президента і він сам обійдуться на 500 млн грн дорожче…
До того ж, хронометр наступних виборів глави держави невтомно зменшує час перебування на Банковій. До травня 2019-го залишилося зовсім небагато… Тому, як і кожна попередня влада, нинішня намагається будь-що втриматися на плаву. Пам’ятаєте, як Партія регіонів поглинула «Сильну Україну» Сергія Тігіпка в сподіванні, що це посилить її позиції? Навіть «народників» на чолі з Володимиром Литвином намагалися заманити в капкан «об’єднання», але їм вистачило розуму «подякувати за увагу» і залишитися осторонь.
Тепер уже «Блок Петра Порошенка «Солідарність» і «Народний фронт» Арсенія Яценюка подумують про «спільну нову платформу». Результат буде таким самісіньким, як і в випадку з «посиленням» Віктора Януковича. Бо, як казав мер Луцька Антон Кривицький, навіть якщо поставити поруч двох одноногих, то автоматично не вийде отримати одного двоногого, а другого – безногого…
І причина тут не в «руці Москви», яка хоче «розхитати човен» та «дестабілізувати ситуацію», а в реаліях сьогодення, створених руками власних нардепів, міністрів і гарантів. Нічого з обіцяного на Майдані не виконано. Лозунг «Бандитам тюрми» закінчився могилами для майданівців та добровольців і солдатів на Сході… І – російськими тюрмами для українських військовополонених та патріотів…
Найгірше ж, що і ця влада повністю відірвалася від народу. Тому, коли окремі продовжують збагачуватися, а більшість невпинно поринає в бідність, люди шукають варіанти, як вижити, а «слуги народу», як вціліти «біля корита». І в кожного в цьому процесі своя дорога. Наразі ці дві прямі майже не перетинаються. Але коли зійдуться в якійсь точці, тоді й станемо свідками не лише девальвації валюти, але й знецінення будь-якої посади.
Володимир ДАНИЛЮК.
На
фото: класичний лозунг початків «Революції Гідності» нікому не потрібен.