Тільки б не було війни…

Ворога
вигнали на Захід. А він іде зі Сходу…

Слово
«Перемога» по-особливому сприймають в обласному госпіталі для інвалідів війни
не з чуток і не з книжок: тут знають, як воно – отримувати повістки, дивитися в
очі смерті, оплакувати рідних і близьких.

Головний
лікар Тетяна Масікова, яка вже 25 літ у цьому закладі, розповідає: пацієнти в
них дійсно особливі. І не лише тому, що лікуються від цілого комплексу захворювань.
Не менше значення для них має душевна підтримка, вміння вислухати й розрадити.

– Аби
створити майже домашні умови, в закладі трудиться 287 людей персоналу, із яких
46 – лікарі. Приємно, що й держава – які би фінансові труднощі не були –
забезпечує ветеранів медикаментами, харчуванням, чистою і теплою палатою. Тому
в нас цілорічна наповненість пацієнтами, – зауважує Тетяна Олександрівна.

До речі,
з 2010 р. законодавче право на лікування в госпіталі отримали також діти війни,
які мають інвалідність. Реалізувати це право вони можуть за умови вільних місць
у госпіталі та за показами спеціаліста.

Розповідаючи
про особливості роботи з ветеранами, Тетяна Масікова каже: у госпіталі дуже
добре видно, наскільки складною є наша історія та як непросто переплелися в ній
люди і долі.

– Колись
лікування в нас отримували ветерани Радянської армії, згодом їхніми сусідами в
палаті стали ветерани УПА. Сьогодні склалася ситуація, що в реанімації лежить із
серцевою патологією інвалід війни першої групи, чий онук – Артем Запотоцький –
був ранений на Майдані та лікується в Ізраїлі, – проводить аналогію Тетяна
Олександрівна.

А ще головний
лікар зізнається: люди старшого покоління дуже болісно сприймають усе, що нині
відбувається в державі.

Підтвердженням
цих слів стала зустріч пацієнтів із головою облдержадміністрації Григорієм
Пустовітом. Оскільки припала вона на 8 травня, то насамперед Григорій
Олександрович розпочав зі спогадів:

–
Пам’ятаю, коли ми були дітьми, на війну дивилися, як на щось давно минуле, про
що можна лише згадувати. Із цікавістю слухали людей, які пройшли фронти, власною
кров’ю захищали рідну землю. Навіть я, коли був військовим, не бачив самої
війни. Хоча прекрасно знав, якою жорстокою вона була, скільки мільйонів людей
гинуло в боях, гнило в таборах, знищувалося серед мирного населення…
Більшість із вас також дивилися в очі смерті, долали свій страх, тамували біль.
Але ніхто, мабуть, не міг подумати, що пройдуть роки і ворог, якого ми гнали на
Захід, прийде зі Сходу. Ніхто припустити не міг, що Україна знову опиниться на
порозі війни…

Кожен, хто
був у залі, зосереджено слухав Григорія Пустовіта. Всім боліло, як українців
сьогодні вбивають військові іншої держави, як до зубів озброєні чужинці
забирають життя у нашої молоді. І найприкріше, що біда прийшла тільки тому, що
хтось захотів розширити свої кордони за рахунок української землі.

– Чому ж
ми допустилися такого? Чому не боронилися? – одним за одним просячи слова,
запитують ветерани. – Хто винен, що машини з чужоземними військами опинилися в
Україні?

– Винні
ті, хто роками руйнував нашу армію. Хто ставив керувати Міністерством оборони і
Службою безпеки України громадян Російської Федерації. Мабуть, ніде у світі
такого нема, щоби міліції в країні було вдвічі більше, ніж військових. Росія
десятиліттями цілеспрямовано руйнувала нашу обороноздатність. Навіть
елементарне – форма, ковдри, матраци, які зберігалися у військових частинах –
кудись безслідно зникли. А де, ви думаєте, взялися в терористів переносні
зенітні комплекси, якими сьогодні збивають нашу авіацію? Вони були ввезені
давним-давно і тільки чекали команди до застосування, – пояснив голова
облдержадміністрації.

Розповівши,
як Крим став окупованим тому, що не було армії для його захисту, торкнувся Григорій
Пустовіт і моментів антитерористичної операції, яка триває на Сході:

–
Зусиллями всієї України та нової – української – влади ми змогли зміцнити
обороноздатність. Звісно, хотілося блискавичних результатів у боротьбі з
терористами. Але що вони роблять? Ставлять живий щит. Прикриваючись дітьми та
жінками, цілять у наших військових. Стріляти у відповідь – означає ризикувати
життям мирних людей. Тож діяти мусимо обережно.

Підняв Григорій
Пустовіт і проблему так званих правоохоронних органів, які думали тільки про
своє матеріальне забезпечення. Їм платилася зарплата з наших податків, тобто з
кишені кожного українця. Та як дійшла справа до захисту громадян, міліція
почала складати зброю, зраджувати, переходити на бік ворогів.

Сьогодні
повторюються події далекого 1941-го, переконаний Григорій Пустовіт. Бо як колись
Радянський Союз, так сьогодні незалежна Україна відбиваються від агресії того,
хто клявся у дружбі і від кого не очікували подібного. Як колись, так і зараз
наша армія виявилася не готова атакувати. Але саме приклад Другої світової
показав, наскільки незламним є дух українців, із якою самопожертвою стають вони
на захист рідної землі!

– І за
той великий подвиг, який ви здійснили, завжди будемо вдячні, – наголосив
Григорій Олександрович. – Вдячні не лише на словах. Цьогоріч до 9 Травня з Державного
бюджету спрямовано кошти на разову грошову допомогу, й чималу суму із виділених
36 мільйонів гривень отримали волиняни. Понад 40 тисяч гривень із обласного
бюджету ми передбачили на ліки для ветеранів.

Зачепивши
проблему вартості медикаментів, звернулися ветерани і з таким запитанням:

– Коли
відбувся скачок цін на ліки, влада пояснила це здорожчанням долара. Але
сьогодні, коли долар помітно здешевів, ціни на ліки чомусь не знизилися. Хто це
має контролювати?!

–
Питання дійсно болюче. Аби його вирішити, в облдержадміністрації відбулася
оперативна нарада. Фактично у всіх аптеках Волині контролюючі органи провели
перевірку та з’ясували: націнка на медпрепарати не перевищує 25 відсотків –
тобто лишається в допустимих нормах. Натомість проблема заховалася в Києві: у
фірмах, які закупляють препарати за кордоном. Саме вони дозволили собі
безпідставне підняття вартості. Тож зараз із такими фірмами працюють відповідні
служби. А щодо тендерних закупівель у медичні заклади, то ця проблема – на
стадії остаточного вирішення, – пообіцяв Григорій Пустовіт.