Якщо людина жертвує
власним життям для порятунку дітей, але навіть через 16 літ заповітна мрія про
нову та світлу сільську школу не просувається навіть на міліметр, то питання,
винесене в заголовок, звучить уже не риторично, а тривожно!
Отже, 16 лютого 1998 р. у
пожежній водоймі біля школи в с. Муравище Ківерцівського р-ну вчитель
фізкультури Маркіян Бурак зумів витягнути з крижаної ополонки трьох учнів, але,
рятуючи 9-літнього Дмитра Ришкевича, разом із хлопчиком пішов на дно.
Згодом, у липні 1998-го,
тодішній глава держави Леонід Кучма нагородив Маркіяна Омеляновича орденом «За
мужність» (посмертно), а біля входу в старезну школу силами місцевих
ентузіастів виготовлено та прикріплено меморіальну дошку на честь героїчного
вчителя. Ще за якийсь час педагоги с. Муравище започаткували спортивний турнір
районного рівня пам’яті Маркіяна Бурака, котрий відбувається з великим успіхом.
Але коли ж десятки дітей цієї
школи отримають шанс навчатися у таких самісіньких умовах, як і їхні однолітки?
Бо ні для кого ж не секрет: 1998-го в навчальному закладі с. Муравище не було
навіть спортивного залу, тому Маркіян Омелянович проводив уроки «на свіжому повітрі»,
«виходячи з місцевих умов».
Як з’ясувала «Волинська
газета» в статті «Коли герої не помирають?..», надрукованій 27 лютого ц. р.,
нічого на краще тут не змінилося й досі: вже нова генерація вчителів та учнів
живе мріями про те, що героїчна самопожертва Маркіяна Омеляновича хоч когось і
хоча б колись спонукає до будівництва спортивного залу.
Щоби дізнатися, чи є якась
перспектива у вирішенні цієї проблеми, редакція звернулася одразу в кілька
інстанцій. Першою відповіли освітяни, котрі як ніхто інший знають цю тему.
«На цей час питання добудови
спортивного залу для загальноосвітньої школи I-II ст. с. Муравище неможливе.
Школа знаходиться в пристосованому приміщенні та потребує значних ремонтних
робіт. Дещо раніше перед районною радою відділом освіти райдержадміністрації
було порушене питання щодо будівництва нового приміщення для функціонування
загальноосвітнього навчального закладу. Проте через обмежене фінансування
галузі освіти вирішити його на цей час можливо лише за сприяння вищестоячих
керівних органів із залученням спонсорських коштів», – повідомила з цього
приводу головний спеціаліст відділу освіти Ківерцівської райдержадміністрації
Р. Собуцька.
А от народний депутат України
від Маневицького коругу №23 Ігор Єремеєв наразі часу для вивчення проблеми та
напрацювання шляхів її вирішення, на жаль, ще не знайшов.
Не посилює оптимізму і той
факт, що з усіх районних державних адміністрацій Волині лише Ківерцівська після
звільнення попереднього керівника Зіновія Колісника досі перебуває без голови. Хоча…
А хіба щось для Муравища змінювалося на краще, коли місцевим начальством були
Леонтій Кричкевич чи Анатолій Грицюк? І вони пальцем об палець не вдарили, щоби
посмертно вшанувати подвиг Маркіяна Бурака.
Проте всі гріхи минулого не
повинні перекреслити головного завдання: справою честі для органів місцевого
самоврядування та виконавчої влади не лише Ківерцівського р-ну, але й усієї
області має стати ідея спорудження в с. Муравище або нової сучасної школи зі
спортивним та актовим залами, або – добудови біля старих корпусів необхідних
інфраструктурних об’єктів.
Інакше – гріш ціна усій
владі, разом узятій, і її носіям: персонально та гуртом. Якщо ми не навчилися
шанувати героїв після їхньої героїчної загибелі творінням добра для дітей, котрих
вони рятували, то про який патріотизм взагалі можна вести мову?!
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора: могила
Маркіяна Бурака та учня Дмитра Ришкевича; «спортзал» на свіжому повітрі;
«виходячи з місцевих умов»…