Майбутнє ковельського санаторію залежить
від «халявних» путівок?
Майже все своє «комунальне» життя санаторій
«Турія» опинявся як не в одній круговерті, то в іншій. Із 2000-го, а саме тоді
заклад став комунальною власністю Волинської облради, чого тільки не
відбувалося у стінах здравниці. То районна й ковельська міська влада не могли
поділити 14 га земель, на яких розмістився санаторій. То судами й пересудами
призначали-звільняли директорів «Турії». Ходили навіть чутки, буцімто одну з
колишніх керівниць розшукувало СБУ і наручники жінці вдягнули, як тільки вона
приземлилася в аеропорту «Бориспіль».
З
останньою зміною керівника скандали у здравниці стихли. Однак – загострилася
інша проблема: фінансова. Причому загострилася настільки, що нинішній директор
«Турії» Віталій Донець став кликати на порятунок власників санаторію – обласну
раду з її керівниками й депутатами. І ті вирішили діяти за принципом:
«Ліпше раз побачити, ніж сто разів
почути»
Те,
що відкрилося поважній делегації, одних бентежило, інших – відверто шокувало.
Територія
справді величезна. Довкола – соснові ліси. Просторі приміщення з лікувальними та
спальними корпусами. Їдальня, два зали котрої можуть умістити до 300 людей. І
все це руйнується, грибком покривається, тхне сирістю. Невесела, скажу вам,
картина.
Де
ж узяти яскравіших барв? І хто захоче вкладати по 8-9 млн щороку, аби санаторій
продовжив роботу?
– Я
погоджуюся: заклад насправді енергозатратний, – зізнається Віталій Донець. –
Надто великі кошти йдуть на електроенергію, водопостачання, опалення. Аби
здешевити комунальні послуги, ми перейшли з газу та твердопаливні котли. Втім
грошей не вистачає катастрофічно.
Доказом
фінансової скрути стала й одна з нещодавніх нарад у Ковельській
райдержадміністрації. Тоді «Турію» назвали підприємством, де найменша в районі
зарплата. А відтак чиновники наполегливо просили підняти зарплатню до належного
рівня.
От
би ще хто підказав, як це зробити. Надто ж зараз, коли відпочивальників нема і,
що найприкріше, може взагалі не бути.
– Аби
санаторій працював бодай не у збиток, нам необхідно 100-120 відпочивальників, –
пояснює директор. – Раніше проблем із наповненістю не було: ми брали участь у
тендерах і завдяки Чорнобильському фонду й соціального страхування
реалізовували путівки як для дитячих груп, так і для матері з дитиною.
Тривалість оздоровлення – 18 днів. Ціна комерційної путівки становить нині 4
тис. 500 – 4 тис. 600 грн.
Проте
останні події в державі поставили знак питання не лише на «халявних» путівках,
а на існуванні двох вищезгаданих фондів загалом. А платити майже 5 тис. грн за
відпочинок у далеко не найкращих умовах теж охочих мало. От і шукає колектив
рятівну соломинку, яка би втримала «Турію» на плаву.
– Якби
потужне фінансове вливання, «Турію» легко можна перетворити на сучасну
здравницю, – каже Віталій Донець і як доказ показує ту частину спального
корпусу, де проведено євроремонт, встановлено душові, гарні меблі, побутову
техніку. Але такий комфорт – палка з двох кінців. Бо він значно підвищує
вартість путівки при і так низькій купівельній спроможності населення.
Можливо,
Обласна рада має своє бачення?
Адже
санаторій – власність усієї волинської громади.
Про
фінансову підтримку комунальної здравниці не сказав ні голова облради Валентин
Вітер, ні депутати. І їхню позицію можна зрозуміти. На Волині й без «Турії»
вистачає санаторіїв спільної власності. Той же «Пролісок», приміром, чи «Лісова
пісня». Останній – на березі мальовничого озера Пісочне в Шацькому р-ні. Перший
– неподалік обласного центру. Обоє – вже з ремонтом і сучасним обладнанням.
Директор
«Проліска» Валентина Касарда, котра як депутат облради теж брала участь у
поїздці на Ковельщину, зізналася: колись і їхній заклад обслуговував виключно
дітей. Але досвід показав: якщо є нагляд мами – ефективність лікування дитини
значно вища. Тому зараз «Пролісок» перепрофілювався. Щоби здешевити ціну
харчування, ківерцівський санаторій має підсобне господарство, врожай із якого
частково використовує влітку-восени, а решту заморожується на наступний
відпочинковий сезон. І, щоб заманювати місцевого клієнта, «Пролісок» робить для
волинян привабливі знижки.
Не
пасе задніх і «Лісова пісня», де є не лише спальні корпуси з «єврокімнатами»,
великий штат лікарів-професіоналів, сучасне медобладнання, а й ресторан,
величезний актовий зал зі сценою та кіноекраном. Словом, усі зручності.
Тому
й напросилося в депутатів логічне питання: навіщо вкладати більші гроші у старе (тобто «Турію»), коли можна
меншими витратами підтримувати вже наявне?
Після
оглядин ковельської здравниці депутат Олександр Свирида у своїх думках
категоричний:
«Цей
об’єкт – зайве переобтяження обласного бюджету. Технічний стан – сором,
медобладнання – від Радянського Союзу. Таке враження, що за весь період
незалежності ніхто сюди грошей не вкладав, аби «підтягнути» послуги до
європейського рівня. Навіть учасників АТО сюди не гоже завозити. Що вже казати про
дітей. Тому моя думка така: це комунальне майно необхідно віддавати під
приватизацію. Інакше воно перетвориться на руїну».
Депутати
облради Валентина Касарда і Людмила Кирда були менш категоричними. Мовляв, не
варто спішити із продажем санаторію. Хоча в такому стані, в якому перебуває
заклад, вигравати тендери буде непросто.
Валентин
Вітер підтримав колег: «Зараз, у складний час, продавати санаторій не можна.
Навіть якщо оголосити торги, нам не вдасться виручити адекватну суму за такий
величезний обֹ’єкт.
Тому спішити з приватизацією не варто. А щоби допомогти закладу, можна
використати принцип: усі гроші з обласного бюджету, які передбачаються на
оздоровлення волинян, виділяти за умови відпочинку в санаторіях комунальної
власності Волиньради».
Втім
останнє слово прозвучить, мабуть, через місяць-другий. Бо саме тоді стане
відомо, закуплятиме держава путівки для дітей-інвалідів, чорнобильців, інших
малозахищених верств населення чи відмовиться від такої традиції.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.
