105 років тому Україна також захищалася
від російських окупантів. Але героя оборони звинуватили в спробі військового
перевороту, і хоча волинянин В’ячеслав Липинський протестував, полковника Петра
Болбочана розстріляли.
З листопада 1918 року по січень 1919 року полковник Петро
Болбочан керував обороною північно-східної України в боротьбі проти
російських окупантів.
Тож погруддя генерала Петра Болбочана на
монументі в сквері по столичній вул. Січових стрільців – глибоко символічне.
Хоча…
Після героїчного наступу на Крим та відведення дивізії
Петра Болбочана в центральну Україну, У листопаді успішно забезпечив контрудар
по кремлівських загарбниках на північному заході України, взяв участь в
повстанні проти гетьмана Павла Скоропадського на користь Симона
Петлюри.
Але…
10 червня 1919 року Петра
Болбочана заарештували без жодного опору. Був звинувачений (разом з В.
Оскілком) у намаганні призначити головою Директорії Євгена
Петрушевича замість Симона Петлюри.
Через 2 дні над
ним відбувся військово-польовий суд. Петра Болбочана,
як пише «Вікіпедія», звинувачували у
невиконанні наказу, незаконному захопленні командування корпусом та участі в
широкомасштабній змові з метою державного перевороту в умовах воєнного часу.
Вирок, підписаний Олександром
Осецьким – смертна кара. Помилування не
розглядалося. Тож 28 червня 1919
року о 22-й годині Петра Болбочана розстріляли на залізничній станції біля с.
Балин Дунаєвецького Хмельницької області.
Там же, за пів кілометра від
станції, було поховано його тіло.
На знак протесту знаний волинянин В’ячеслав Липинський
подав у відставку з посади голови Представництва Міністерства закордонних справ
УНР в Австрії, пояснивши такий крок чітко:
«Такими
фактами, як розстріл Отамана Болбочана, Правительство Української
Народньої Республіки стало виразно на шлях партійного терору».
І про всі ці буремні роки нагадує погруддя буремного
полковника в столичному сквері.
Світлана КОМА.
На фото автора: монумент Петру Болбочану.