Тріску
угледіли, а колоди не побачили
Ми всі
прагнемо Перемоги. Найперше над ворогом зовнішнім, московитським рашизмом, який
давно вже перевершив соціал-національний фашизм періоду Другої світової війни.
Уже потім маємо
позбутися ворогів внутрішніх, аби спокійно будувати класичне демократичне
суспільство, в якому пануватиме один закон і одна відповідальність. Що для
цього потрібно. Сконцентрувати свої зусилля та об’єднатися. І аж ніяк не вносити розбрат у національні лави українців. Нині,
коли на кону життя не лише кожного з нас, а всієї України. Внутрішні чвари лише
на руку різнокаліберним ворогам нашим. Чому ж ми ніяк не можемо чи не хочемо
цього зрозуміти? У тому числі й деякі наші колеги. У їхнє число записався,
справді так є, обдарований від природи журналіст з Іванич В’ячеслав Стрий. Впевнені, що не тільки його земляки, а й
багато волинян читали його талановиті публікації у багатьох виданнях як
місцевого, так і обласного рівня. І раптом натрапляємо на звичайнісінький
пасквіль на сайті агенції «Буг» під заголовком: «Де
господаря немає – там благоустрій страждає: Іваничі дедалі більше занепадають».
Перш, ніж щось казати далі, оприлюднимо текст повністю, не вносячи в нього
жодних правок.
«Хочеться бачити
рідне селище Іваничі ошатним, чепурним, упорядкованим. Але воно дедалі
занепадає.Бо у
голови громади Ліди Томашевської до цього не доходять руки. Вона погрузла
у суцільних скандалах
У жахливому стані дороги й частина тротуарів у селищі.
Не надають привабливості колишньому райцентру поруйновані консервний і
хлібозаводи та ряд інших об’єктів.
У занедбаному стані й алейка, що веде з вулиці
Грушевського до місцевого ринку. Тутдекілька років тому замінювали водогін, але
поруйноване асфальтне покриття не відновлено й досі. А там, де був газон, не
розрівняли ґрунт. «Катакомби» – ото краса!
Про байдужість чиновників свідчить і такий приклад.
Підприємцям дозволили під’єднатися до водоканалізаційних мереж. А ті не
просвердлювали під асфальтом дірку для труби, а прокопали рівчаки. Земля
просіла. Мами, які на візочках везуть малюків, гуцають на цих перешкодах.
Хіба, щоб це справити, потрібні великі кошти? Але у
голови громади Ліди
Томашевської до
цього не доходять руки. Вона погрузла у суцільних скандалах.
Уже нераз преса писала прозбанкрутілу автостанцію. Тут
немає жодної лавки, туалету, у вранішній і вечірній час пасажири не мають де
сховатися від негоди.
Згідно із законом про місцеве самоврядуваннявирішувати подібні питання
входить у прямі обов’язки ради.
Або: що заважає підняти з асфальту отих земляків, які
на п’ятачкові біля ринку торгують сільгосппродукцією, і подякувати їм за
це. Яка неповага до продавців і покупців!
Скажімо, у Володимирі, Луцьку організовують
сільгоспярмарки, а в нас це занехаяли. Не побачиш для послуг бажаючих жодної
ятки. У Червонограді сусідньої Львівщини біля ринку діють торгові ряди.
Чому Іваничам на це не таланить? Хоча від
благоустрою залежить багато.
Тим часомчиновникам справно виписують преміїза досягнення високих
показників. А результати?
Невже подібних неподобств не бачать місцеві депутати?»
Джерелом для публікації став пост на фейсбук-сторінці журналіста,
ексзаступника редактора районної газети «Колос» В’ячеслава Стрия.
*
Редакція не впливає на зміст в розділі Погляд і не несе відповідальності за думку, яку автори
висловлюють на сторінках видання «БУГ»
Гарна відмазка, нічого не скажеш.
Сповідуючи такий принцип, можна будь-кого поливати чи обливати брудом і завжди
виходити сухим з води. І не ми це, і не сайт наш. Просто стороння людина
прийшла з вулиці і наговорила невідь-що і не відомо про кого. Усі ж маємо рівні права та рівні можливості.
Тільки далеко не всі мають ще однакову громадянську позицію та
відповідальність.
Нам ще багато й багато доведеться
попрацювати, аби кожен населений пункт виглядав привабливо та затишно. Усе це
попереду. Думається, усвідомлює це й автор публікації та засновники сайту.
Тільки ж їм чомусь не хочеться бачити колоду в своєму оці, а от скалку в чужому
угледіли здалека. Ми вже неводнораз зауважували, що деякі «громадські
активісти» не упускають жодного шансу, аби не пустити отруйної стріли в бік
голови Іваничівської територіальної громади Лідії Томашевської. Ну. Не стоїть
вона поперек дороги. Чому ж така упередженість до мудрої керівниці? Швидше
усього через те, що не йде і не піде Лідія Михайлівна на будь-який компроміс з
власною совістю. Для неї довіра виборців та відстоювання їхніх інтересів –
понад усе. Рано чи пізно, люди самі дадуть оцінку кожному, у тому числі й тим,
хто готовий будь-якої миті за один срібник вимазати чужу душу чорним пензлем.
Володимир ПРИХОДЬКО.
Сергій ЦЮРИЦЬ.