Без категорії

Трохи «волинський», трохи «донецький»

Прокурором Донеччини став Микола Франтовський.
12 березня колективу Донецької прокуратури представили нового керівника. Прокурором Донеччини став державний радник юстиції 3-го класу Микола Франтовський, добре знайомий волинянам. 
Його важко назвати новим обличчям у прокурорських лавах. Раніше обіймав керівні посади в органах прокуратури Донецької області, працював заступником прокурора Донецької області, прокурором Волинської та Житомирської областей, заступником прокурора Дніпропетровської області. 
Представляв Франтовського заступник в.о. генерального прокурора України Юрій Дьомін. У виступі перед керівним складом прокуратури області Юрій Дьомін зазначив, що основне завдання, яке покладено на органи прокуратури у регіоні, – це збереження законності і правопорядку, а також недопущення будь-яких спроб дестабілізації ситуації в області. У своєму зверненні прокурор Донецької області Микола Франтовський запевнив, що всі зусилля будуть направлятися на забезпечення правопорядку в регіоні та зміцнення авторитету органів. 
На Волині Микола Михайлович працював з липня 2005-го до липня 2007-го.
Що цікаво: у 2005-му він змінив на посаді Андрія Гіля, який нині виконує обов’язки прокурор області. Тоді, в одному інтерв’ю на запитання журналіста газети «Сім’я і дім» Юрія Конкевича «Вам дехто встиг начепити ярлик „донецького”…» Микола Франтовський відповів:
«Я не донецький, я з Дніпропетровська. Після армії та інституту пішов працювати слідчим у Дніпропетровській прокуратурі. Від стажиста до заступника прокурора. І тільки в лютому, коли почалися кадрові перестановки, потрапив до Донецька. Тоді, як пам‘ятаєте, призначили прокурором Донеччини Баганця, і Олексій Васильович збирав команду із чотирьох заступників, яким міг стовідсотково довіряти. До речі, не всі друзі Баганця погодилися. Коли нас призначили, перед від’їздом з нами зустрівся Ющенко. 
Перший місяць у Донецьку ми ходили з пістолетами. Бандити відслідковували, де ми живемо, як ми живемо, як на роботу дістаємося. Нас Баганець у басейні тричі на тиждень збирав – лише там могли поговорити. Колектив був сильний, роботи мали достатньо. Донецьком керувала невеличка група людей, яка мала гроші й усе „схопила” в регіоні». 
Олена ЛІВІЦЬКА.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *