Славне село Ківерцівщини є ще й
волейбольною кузнею Волині.
Звідки у Тростянці така фанатична
любов до спорту – не знає ніхто. Але зірок волейболу село виховало вже не одну
династію. Серед авторитетів – і кандидат у майстри спорту Олександр Степанов:
чоловік, який замолоду у складі Прикарпатського збройного округу став призером
СРСР!
Талановитого
спортсмена не минули колись увагою під час його навчання у Луцькому
педінституті. А коли Олександр Петрович став фізруком у школі села Прилуцьке,
то й там із волейболом не розлучався.
Ще
студентом під керівництвом тренера Тараса Ройка гравець Степанов у складі
студентської команди виборов 4-те місце на республіканському рівні.
Фанатичного
волейболіста вибрали на голову районного СТ «Колос» і він неймовірно гордився
неодноразово здобутими тоді званнями чемпіона області. Продовжував дітей
залучати до спорту, коли працював у Озерській школи, на посаді начальника
відділу фізичної культури Ківерцівської райдержадміністрації. Не полишає
тренерської роботи і зараз, як став директором Домашівської ЗОШ. Бо, каже,
ніколи не рахую своїх сил та часу, аби кожному охочому передати все, що вмію та
знаю про волейбол.
А
охочих, як показує час, не бракує. Мало того, своєю любов’ю до спорту «заразив»
тренер і Тростянецького сільського голову Олександра Ковальчука. Тож тепер вони
у міцному тандемі роблять усе, аби ВК «Тростянець» став найкращою командою не
лише Ківерцівщини – Волині!
–
Взагалі-то, зародилася в селі команда ще в 1960-х. І – що дуже показово – саме в
той період дав Тростянець для Волині дуже багато призерів у змаганнях із
волейболу, вчителів фізкультури, які дотепер працюють у школах не лише Ківерцівського,
а й Маневицького та Горохівського району, – знайомить тренер зі спортивною
історією села.
Але
й теперішня ВК «Тростянець» має чим похвалитися. Сформована чотири роки тому,
вона блискуче примножує сільську дошку пошани на кубки та грамоти.
–
Попередній наш сільський голова Валерій Ткачук сказав: «Петрович, хай тяжко
буде: з фінансами, з формою, – але маємо піднімати спортивний імідж Тростянця».
Цей задум підхопив наш бізнесмен, меценат і мій кум Мосійчук Сергій
Олександрович, підприємство котрого знають по всій Україні. І ми перше, що
зробили, – провели турнір пам’яті нашого вчителя фізкультури Миколи Павлюка, –
переповідає тренер.
Відтоді
не раз прийнявши гостей із інших районів Волині та сусідньої Рівненщини, сьогодні
Тростянець рішуче налаштований розвивати свої спортивні потуги. Тим паче зобов’язує
до того перемога в першості області сезону 2015/2016.
Сільський
голова Олександр Ковальчук не приховує:
–
Хлопців забезпечили формою, спортивний інвентар придбали. Коли на території
Тростянця приймаємо змагання, підтримку у проведенні надає Сергій Мосійчук. А
от із приміщенням треба щось вирішувати. Адже спортзал школи підходить для
аматорських ігор, та аж ніяк не для змагань всеукраїнського рівня.
–
Спорт загалом – задоволення не з дешевих: матеріальне забезпечення гравців і
тренера, транспорт і пальне для участі у змаганнях. Тому, – каже Олександр
Степанов, – для функціонування навіть такої команди, як наша, в рік потрібно не
менше ста тисяч.
Та
навіть без належного преміювання тростянецькі волейболісти викладаються на всі
сто, навіть сто один! – не приховують гордості співрозмовники.
–
Он у травні, – наводять приклад, – їздили до Луцька на першість міста. У
суперниках – три команди з Луцька, команда з Ковеля, дві – з Рівненщини. Але ми
не спасували та гідно відстояли честь села.
Серед
тих, ким гордиться Тростянець, – спортсмени, жоден із яких професійно не
займається волейболом. У щоденному житті вони вчителюють, будують, лікують, у
виші навчаються, на посаді сільського голови працюють (як-от Олександр
Ковальчук). Аби з таких любителів «зліпити» достойну команду, необхідно не
менше трьох разів на тиждень тренуватися, відпрацьовувати техніку гри.
–
Проте, коли бачиш – що справа дає результат, зупинятися на досягнутому не маєш
права, – зауважує Тростянецький голова та разом Олександром Степановим видають
таємницю про свою найзаповітнішу мрію: збудувати в селі спорткомплекс!
–
Спортзал мусить відповідати всім стандартам: мати ширину 18 метрів, довжину –
30-ть і висоту 6-8 метрів. Скільки грошей треба? О-о-о! Не один мільйон, це
точно, – каже тренер.
А
Олександр Ковальчук уточнює:
–
Якщо на такий, як ми хочемо, то від восьми до 14 мільйонів. Тож аби необхідну суму
отримати, спробуємо залучити всі важелі: кошти міжнародних проектів, обласного
бюджету, сільської казни. Зараз ось вибори, тому в кандидатів і їхніх
благодійних фондів спробуємо підтримкою заручитися. Коротше, працюємо на
перемогу!
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.