Місток через Путилівку збудували громадою
Через смт Цумань протікає в’юнка річечка
Путилівка. Її протяжність 57 км. На ній – безліч мостів і кладочок. Більшість
із них люди зробили, щоб ходити на роботу або ж у ліс по гриби чи ягоди. Один з
переходів вів до Цуманської лікарні. В обхід – кілька кілометрів, а напростець
– всього нічого. Стежка настільки стала популярною, що й не скласти лічби
ногам, які нею ходять. Та от біда – старенький місток, що вірою і правдою служив
місцевій громаді, зносився і міг не встояти до наступного року. Мандрівка цим
шляхом стала небезпечною. Саме тому місцеві жителі стали поговорювати про його
поновлення. За справу взялися місцеві депутати та активісти. Кошти на будівельні
матеріали збирали з мешканців вул. Солов’їна, 1 Травня, Чехова, Набережна, Івана
Тарасюка та інших прилеглих. На допомогу прийшли лісівники, місцеві підприємці
та комунальники.
– Давали, хто скільки міг, – каже Галина
Боровицька. – Про цей задум розповідала усім, кого зустрічала. Хтось жертвував
двісті гривень, хтось – п’ять.
Проект містка – річ не проста. Ініціатори провели
переговори з досвідченими будівельниками, ті порадили збудувати скромний перехід
із місцевих матеріалів.
І ось креслення містка готові. Молодь Цумані
оголосила про «путилівський» суботник. Оскільки бюджет був обмежений, довелось
усе робити власними силами та на ентузіазмі. Розпочали роботи о 8 ранку. Майстровитий
цуманський люд прийшов із сокирами та пилками. Цілий день від Путилівки
доносилось грюкання молотків, голосні розмови. Працювали усі, допомагали навіть
дітки: довозили велосипедами матеріали, обід, воду… Найактивнішим серед них виявився
Дмитро Федорчук. Серед людей, які допомагали у відновленні дерев’яного місточка
через річку Путилівку, були Олександр Гламазда, Андрій Арендарчук, Олександр Марчук,
Микола Кирилюк, Олександр Філюк, Микола Боровицький, Олександр Микало, Сергій Ковш,
Василь Степанюк. О 19 роботу завершили. Першими випробували новий місток самі ж
будівельники і переконалися, що він безпечний, а ще дуже красивий. Ним знову
можна ходити на інший берег річки – до лікарні, у ліс по гриби чи ягоди, навіть
кропиви чи трави нарвати для господарства. Шлях набагато коротший, якби обходити
через великий міст.
Велика подяка усім, хто долучився до цієї
маленької справи, тепер громадою і за більше діло можна братися.
Олександр БОРОВИЦЬКИЙ,
На фото автора: будівничі на містку.