А що, друзі, хто скаже, скільки на Волині заповідних територій? А на Львівщині, Рівненщині? Де синьоока порівняно з сусідами?
Цікава тема, якою я нещодавно зацікавився, в якій присутня і екологія, і могутня фауна, і всеохоплююча корупція.
Насправді, на Волині три Національних природних парки (Шацький НПП, НПП «Припять-Стохід», Ківерцівський НПП «Цуманська пуща») та один природний заповідник «Черемський», розташований у північній частині колишнього Маневицького району.
На Рівненщині, до речі, також три НПП та один заповідник, на Львівщині трішки більше: пять.
І, якщо популярність Шацьких озер-річ абсолютно доконана, а в часи російсько-української війни ця екологічно чиста місцевість, позбавлена ворожих прильотів, буде тільки набирати залікових балів в туристичних рейтингах, то з Ківерцівським Національним природним парком «Цуманська пуща» все не так просто.
Питання надання інформації про діяльність природнього парку піднімалося на недавній сесії Луцької районної ради.
Так, у виконавській вертикалі, адміністрація НПП підзвітна Міністерству захисту довкілля. Але, оскільки географічно знаходиться на території Луцького району, то нам, як органу місцевого самоврядування, зовсім не байдужа доля цієї волинської «перлини». Перлини, у прямому і переносному значенні цього слова. Бо лише тут за задумом ініціаторів створення парку Анатолія Грицюка, Ростислава Мігаса, Анатолія Дорошука, Федора Доридора, Михайла Химина та інших, є можливість збереження реліктових лісів Волинського Полісся, рідкісних видів тварин, занесених до Червоної книги, зокрема, поголів’я зубра, що був сюди завезений ще у 70-х роках минулого століття, проведення екологічно-освітньої роботи. Це в ідеалі. Насправді, картина зовсім інакша.
Критично-мислячий читач, переглядаючи цей допис, скаже:
«В час війни чи варто приділяти увагу дубам і зубрам у волинських лісах?». На що можу відповісти словами Вінстона Черчилля, британського прем’єр-міністра часів Другої світової:
«А за що ж ми тоді воюємо?».
За те, аби зберегти для нащадків рідну українську землю, дубові праліси, що, можливо, і залишились лише тут у нас на Волині, за українську культуру, мову, нашу ідентичність!
Проаналізувавши звіт керівника парку Віталія Деркача (наданий ще у кінці 2023 р.), виставляю собі на папері кілька індикаторних точок, за котрими можливо оцінити результати роботи цього підприємства.
Перша. У НПП досі, а від створення пройшло вже 14 років (Указ Президента Віктора Ющенка №203/2010 від 22.02.2010 р.) ще немає затвердженої земельної документації на власну територію та територію без вилучення у інших користувачів. Територія парку на сьогодні складає 33 тис. га.і має фрагментарний, а не цілісний вигляд. Перспективи виготовлення документації в нинішніх умовах, зважаючи на брак фінансування, абсолютно туманні (вартість виготовлення 2 млн 49 тис. грн).
А звідси і друга індикативна точка, що носить ще більш зловісний характер. Питання цілісності, збереженості лісового фонду і лісоохорона. У штаті Служби державної охорони парку лише 15 працівників, із яких 5 мобілізовані і проходять службу в ЗСУ, що, зрозуміло, не може забезпечити охорону такої площі. Відповідно, інформаційний простір час від час потрясають повідомлення про крадіжку деревини у заповіднику.
Наприклад, «Чорні лісоруби у Національному парку. Хто і як незаконно пиляв дуби у Цуманській пущі на Волині» (https://sylapravdy.com/chorni-lisoruby-u-naczparku-hto-i…/). Події – липень-серпень 2023 р., було спиляно від 48 до 90 вікових дубів. Автор Ольга Юсковець, у репортажі обговорювалось причетність керівника Нацпарку Віталія Деркача, а також директора фірми «Вуд-пром» Юрія Шевчука (він же паралельно і директор мисливського господарства «Горинь»), до незаконної вирубки дерев цінних порід. Так, за інформацією, що була подана в звітній довідці, загальна сума завданої шкоди за 2023 р. складає 36 млн. 98 тис. грн. Аби не втомлювати читача, зізнаємося, що після розгромних повідомлень у ЗМІ керівника НПП Віталія Деркача було відсторонено від виконання службових обов’язків на період проведення слідчих дій.
Третій показник, що варто порівняти з сумою завданих збитків 36 млн.98 тис. грн, це кошти, що надійшли у касу парку від екскурсійної роботи. Ви будете зловтішатись.. Але це мізерних 8 тис. 769 грн!
Колись, ще будучи депутатом Волинської обласної ради, як елемент національно-патріотичного виховання я особисто організовув вояжі школярів 9-10 класів свого виборчого округу в Берестечко (музей-заповідник «Козацькі могили»), с. Затурці, (музей- садибу В’ячеслава Липинського), смт Олику (палац Радзівілів) і т.д. На моє переконання, дітки з Волині, Рівненщини повинні побувати не тільки в перерахованих історичних місцях, але й у тому числі на екологічних стежинах в Цуманській пущі. Чомусь така виховна робота у нас досі не практикується, а це вже питання поганої комунікації працівників заповідника з управліннями освіти районних адміністрацій, територіальних громад і т.д. Словом, роботи на цьому екологічному фронті хватить усім бажаючим.
Ну, і, звичайно, поголів’я зубра: червонокнижної тварини, що може презентувати Пущу українцям та міжнародному екологічному співтовариству, яке станом на січень 2023 р. складало лише 22 особини. Хоча були роки, коли стадо цих тварин досягало 205 голів (1992-93 р.).
Очевидно, що оцінивши негативно 4 індикативних пункти, Луцька районна рада мала б визнати діяльність адміністрації НПП незадовільною. Натомість, було прийняте дипломатичне рішення: взяти результати діяльності до відома і спробувати «підставити плече», організаційно допомогти Парку у вирішенні його насущних проблем.
Зокрема, відсутнє повноцінне фінансування у минулі роки та часи війни не давало можливості зареєструвати в Державному земельному кадастрі оформлені межі території парку. А це 383 земельних ділянки без вилучення та 63 ділянки, що перебувають у постійному користуванні Пущі. Разом із тим, згідно з затвердженим проектом організації та розвитку парку, постає у першу чергу питання щодо приєднання до території НПП «Цуманська пуща» урочища «Зубр» площею щонайменше 5 тис. га.
Якщо пригадуєте, саме це місце, з розташованим у ньому «майновим комплексом», стали нещодавно топовими темами усіх волинських ЗМІ. Перший раз скандал вибухнув у червні минулого року, коли по «відпрацьованій» схемі або ж нашому недолугому законодавству, було значно занижено (з 60 млн грн до 16.5 млн грн) вартість «непрофільних активів» того самого готельного комплексу у с. Звірові Луцького району, що його так старанно вибудовували працівники Волинського управління лісового господарства (https://volynua.com/…/osoblivosti-prodazhu-zvirivskogo…).
Другий уже в цьому році, коли на сесію Волинської обласної ради, Міндовкіллям та обласною державною адміністрацією був внесений проект рішення з проханням вилучити з природно-заповідного фонду, а конкретно з території урочища «Зубр», мінімум 3 тис. га лісових угідь з послідуючим переведенням їх в мисливські, а самих зубрів «пересилити» в інші місця. Зрозуміло, що сам комплекс споруд в Звірівському лісомисливському господарстві не є цікавим, якщо в користуванні його власників не буде навколишніх лісів. Натомість пропонувалося передати як «компенсацію» іншу територію площею 3 тис.800 га. але з винищеними лісами і населеними пунктами, де проживає 2 тис. людей. Лише після розгромних повідомлень у медіа (https://www.openforest.org.ua/278996/) Міндовкілля, в авральному режимі, а разом із ним і Волинська ОВА, відкликали свої недолугі листи до обласної ради.
Ось вам, друзі, наочний приклад зневажливого ставлення до усього, що відбувається зараз в країні, до десятків загиблих, що повертаються на «щиті» зі Сходу, до діток, що загинули в лікарні «Охмадит», бо на першому плані у деяких наших посадовців, мабуть, одне бажання: задовольнити свої комерційні мисливські «хатєлкі». Заради цього можна на коліна поставити і професуру з Інститут Екології Карпат, Ківерцівський лісгосп, і навіть Міністерства захисту довкілля… Ситуація насправді жахлива і наглядно демонструє гнилість усіх державних інституцій.
Тож повертаємось до нашої основної теми. Якщо керівник Нацпарку просить приєднати до його основної території урочище «Зубр», і таким чином підвищити його статусність і захищеність, значить, ми, Луцька районна рада, і будемо працювати в цьому напрямку. Підтримую, в тому числі, і принципову позицію Волинської обласної ради про призупинення погоджень на ведення мисливської діяльності і полювання на теренах області в час війни.
Хочете постріляти? ТЦК та СП завжди будуть раді бачити вмотивованих стрільців. Приїздіть на Схід, вакантних місць у наших бойових підрозділах вдосталь.
Сергій СІВАК,
депутат Луцької районної ради, військовослужбовець Збройних Сил України.
На фото пресслужби НПП «Цуманська пуща», порталу «Сила правди» та Телеканалу «Рівне 1»: заповідна природа Пущі; готель у с. Звірів.
Від редакції. «Волинська газета» для обговорення та напрацювання мехінізмів розвитку НПП «Цуманська пуща» надасть можливість висловитися усім зацікавленим сторонам.
