Чухраїнці: істинно дивний народ…
«Найголовніша для чухраїнця риса – мати. Без неї чухраїнець
– не чухраїнець, а риса ця без чухраїнця – не риса. Постала ця риса в
чухраїнців ось із якого приводу. Вшивав один із них хату. Заліз аж до бовдура і
посунувся. Сунеться і кричить жінці «Підстели соломи!»… Геп… «Не треба!»…І от
після цього укоренилася глибоко ця риса в чухраїнцеву вдачу. Як тільки яка
притичина: «Якби ж знаття, де впадеш – соломи підстелив би!». Або: «Якби
знаття, що в кума пиття…». І так у кожнім випадку чухраїнського життя
цивілізованого. Істинно дивний народ».
Остап
ВИШНЯ, «Чухраїнці»,
1926 р.