«…А в хаті пустка,
аж земля на споді.
І кріт нарив, і піл уже сторчма.
– Сідаймо, – каже, –
у чужій господі.
Господа є… Господаря нема.
Тут од Лубен до самої Волині
лежать довкола села удовині.
Причілки виглядають з кропиви.
А тут, як бач, немає і вдови…».
Ліна КОСТЕНКО, «Маруся Чурай», 1979 р.
На фото Богдана ГОНЧАРУКА: типова покинута волинська садиба.