«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це
його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ
складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
Навчаючись з малих літ балакати, ми разом із тими словами, що доводиться їх
запам’ятати, набираємося і розуму, набуваємо чужих думок, навчаємося самі
думати і ті думки викладати словами. Наші діти додають до здобутого від нас
скарбу мови своїх вимовів того, що їм за свого життя довелося навчитися,
передумати, пережити… Таким побитом і складається людська мова, що з кожним
новим коліном все більше та більше шириться – зростає».
Панас
МИРНИЙ,
«Рідна мова», 1920 р.
На фото з архіву: Панас Мирний (Панас Рудченко).