«А вона хороша… І коли піду в солдати, то щоденно писатиму їй листи. Щоб вона ніколи не сумувала». Сергійко запізнився зі своєю обіцянкою. Він не знав, що тьотя Люба сьогодні, може, й була така весела, бо нарешті одержала від солдата листа. Того самого листа, який безборонно мандрує по світу, носячи в правому куточку, замість поштової марки, великого трикутника кольору бездонного ранкового моря».
Юрій ЗБАНАЦЬКИЙ,
«Курячий бог», 1966 р.