«Україна не простила своїм нерозумним гетьманам, не простила їхніх гріхів, немудрості їхньої, дрібноті, славолюбства, але й не прокляла по-справжньому на віки вічні, в тому й лихо наше, що ми не вміємо проклинати, бо все високе й дрібне залишається без достатньої уваги на узбіччі нашого кривавого шляху… Ми й нині не спромоглися на ярість, на ненависть, яка породжує пекельну енергію, на спалах, на палке самоствердження, на розумні жертви в ім’я визволення. Жертви ми проносимо безкінечно. І якби всі муки, увесь біль, всю безнадію, які витерпіли українці, перелити в пам’ятник та поставити його в степу, людство вжахнулося б і або заповажало нас, або назавжди відвернулося від нас».
Юрій МУШКЕТИК,
«Брат на брата», 1993 р.