А у такій кунпанії кого посадити на покуті? Дяка.
«…Як же у городі було аж три прихода, а у кожному
по два дяка та сьомий сільський, так де зійдуться, так так є чого послухати, як
стануть розказовати. Один почне з євреїв, другий перехопе та приньметься за
гога й магога, інший товкує про «обаче», то, я ж кажу, нашого братчика,
неписьменного, слухаючи, аж сльоза пройме!.. Недаром сказано, письменний!.. А у
такій кунпанії кого посадити на покуті? Дяка. Кому перша чарка? Дякові. Перед
ким, хоч ти і старий, помовч? Перед дяком. А усіх прочих других хоч би і не
було».
Григорій
КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО,
«Купований
розум (Малоросійська биль)», 1842 р.