«Султан був у гаремі, наче в чужому густому лісі. Не знав тут майже нічого. Кілька разів навідував валіде, раз чи двічі був у сестер, коли ті хотіли подарувати йому вишиті сорочки, які шили для нього як вияв любові до свого царственного брата. Всі ці численні переходи, галереї, тупики, пастки, решітки, двері, які нікуди не ведуть, фальшиві вікна, важкі запони і ще важчі засуви, поєднання і розєднання – все незнайоме, таємниче, чуже».
Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ,
«Роксолана», 1980 р.
Фото із «Вікіпедії».