«Павленко (перший секретар обкому КПСС, – ред.) мусив тоді погодитися з редактором, але переді мною з усією яскравістю постали картини мого завтрашнього життя і праці. Треба було вирішувати, що робити: улесливо погоджуватися з некомпетентними вказівками роздратованого невігласа я не міг і до такого розвитку подій не готувався. Редакторський хрест при Павленку вдесятеро поважчав, але я не збирався слухняно тягти його на Голгофу, чекаючи розп’яття. Залишалося подати в відставку або спробувати повоювати. Я вибрав друге… Та Леонід Павленко за будь-яку ціну вирішив «зміцнити» керівництво «Радянської Волині». Прилаштував у свій резерв маловідомого як літератора, але дуже посадолюбивого районщика, однак раніше ефективний метод тепер пробуксовував. В горбачовські часи зняти редактора з роботи (а особливо, якщо він не сидів, як писав Іван Франко, на ослячій лаві в журналістиці) було важче, ніж прогнати секретаря райкому чи навіть обкому партії».
Полікарп ШАФЕТА,
«Обком очима редактора», 1987 р.