Якою
має бути оптимальна чисельність мережі учнівських лісництв в Україні, ніхто
поки що не береться прогнозувати. На Волині працює 43 учнівських лісництва,
дорослих – утричі більше. Скільки лісництв в Україні – невідомо, але тільки в
системі Держлісоагентства діє 272 лісові господарства (у кожному – 5-8
лісництв), 50 лісомисливських, 10 мисливських, 13 лісопромислових, 5
національних парків, 7 заповідників. Загалом Держагентство контролює 414
установ, підприємств та організацій.
– Чи
можуть юні лісівники рівнятися на своїх
дорослих колег? – запитував у керівників лісництв, оглядаючи виставки. – А
головне: чи є у цьому потреба і ресурс – кадровий, освітній, фінансовий?
Почасти
на ці запитання давали відповідь інформаційні матеріали та фото, представлені
на виставці. З них видно, що юннати пліч-о-пліч із дорослими садять і
доглядають ліси, створюють дендропарки, ведуть активну просвітницьку і
науково-дослідницьку роботу. Кожним учнівським лісництвом опікуються професійні
лісівники, допомагають порадами і коштами. Але чи достатньо?
Волинське
обласне управління лісового та мисливського господарства в особі його
начальника Василя Мазурика на недавній відомчій «Академії лісовода» поставило
питання перерозподілу уваги і ресурсних коштів у бік вирощування лісу. Досі
вважалося, що підготовка площ під посіви, посадка сіянців та їх догляд у
найближчі двадцять-тридцять років – найменш витратні. На посадку 1 га новолісся подекуди
витрачалося всього 450 грн, що, на думку фахівців, недостатньо для створення
якісних площ. Чого не скажеш про рубки вирощеного столітника. Загальна сторічна
сума витрат мала б пропорційно розподілятися на кожен період, насправді лісова
галузь на заготівлю затрачає в рази більше, аніж на його вирощування. Так
виходить і з нашим шкільництвом. На підготовку майбутніх кваліфікованих
спеціалістів, як і на створення
новолісся, ми даємо крихти. Цей підхід слід міняти. В Україну має прийти
нова концепція лісогосподарювання, де головна увага приділятиметься створенню,
вирощуванню, збереженню та догляду лісів, де з’явиться більше турботи і
ресурсів для виховання висококваліфікованих фахівців. Що власне вже намагаються
спільно втілювати у життя волинські владці, лісівники та освітяни. І це не
пройшло повз увагу VІІІ Всеукраїнського. Його учасники були подивовані увагою
керівництва області до зльоту – від голови облдержадміністрації і першого
заступника обласної ради, начальників управлінь до голів райдержадміністрацій і
райрад. А ще скрізь гостей зустрічали директори та головні лісничі
держлісгоспів, місцеві юннати та найкращі артисти. Така єдність і
взаєморозуміння влади, освітян, лісівників, культармійців викликала добру
заздрість і захоплення делегацій. Волинь зуміла об’єднати дітей, освітян і
лісівників усієї України, дала урок патріотизму і братолюбства.
Волинь
не вперше розставляє акценти у лісовій справі. У середині шістдесятих минулого
століття саме тут зароджувався рух учнівських лісництв. Тож лісівнича юннатія повернулась до своїх витоків. Прийшов час і
підбивати підсумки більш аніж 45-річної діяльності учнівських лісництв і думати
про плани на майбутнє.
–
Ми живемо у час революційних змін, – наголошували учасники зльоту. –Потрібно
змінюватися самим і змінювати нашу країну.
Після
виступів та привітань, чудового концерту за участю юних співаків та
хореографічних колективів, почалася презентація учнівських лісництв. До складу журі
входили відомі науковці та екологи, зокрема доценти Східноєвропейського
університету ім. Лесі Українки Лариса Коцан та Василь Войтюк, голова Волинської
обласної організації Українського товариства охорони природи Віктор Віктор Комаров,
методист Волинського обласного еколого-натуралістичного центру Валентина
Юхимчук та інші. Очолював журі завідувач відділу сільського господарства
Національного еколого-натуралістичного центру МОН України Микола Пінчук. На
сцену почергово піднімалися хлопці і дівчата, розповідали про добрі справи
своїх учнівських лісництв. «Паросток» Крижопільської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 із Вінниччини,
Скулинське з Волині, Кам’яницьке із Закарпаття, Порогівської ЗОШ І-ІІІ ст. з
Івано-Франківщини, Пилиповицьке та Дорогинське з Київщини, Червоно-Нерубаївське
Підлісненського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. –
ДНЗ» з Кіровоградщини, ЗСШ І-ІІІ ст. с. Нове Місто з Львівщини, «Паросток» Красноокнянської
ЗОШ із Одещини та «Паросток» із Полтавщини, Вовковиївської ЗОШ І-ІІІ ст. з
Рівненщини, Сумської ЗОШ І-ІІІ ст. №5, НВК «ЗОШ І-ІІ ст..-ДНЗ» с.
Калагарівка з Тернопільщини, ЗОШ І-ІІІ
ст. Харківської районної ради, «Олешки» Малокопанівської ЗОШ І-ІІІ ст. з
Херсонщини, «Пліщинське»
Пліщинської
ЗОШ І-ІІІ ст. з Хмельниччини, Ризинської ЗОШ І-ІІІ ст. із Черкащини, «Паросток
життя» Погорільської ЗОШ І-ІІІ ст. із Чернігівщини, Плосківської ЗОШ І-ІІІ ст. та
«Лісова казка» Полянського НВК із Буковини. Кожна презентація – ємка і
змістовна, тепер вже й з відеофільмами, із залученням мультимедійних
технологій,.
Наступного
дня відбулися дві важливих події: захист учнівських науково-дослідницьких робіт
та науково-практична конференція «Педагогічна спадщина Сухомлинського у діалозі
із сучасністю». Перша стосувалася юних лісівників, друга – керівників
делегацій. Обидва заходи проходили у стінах СНУ.
–
Було дуже цікава, – підсумував кандидат сільськогосподарських наук, доцент
кафедри садово-паркового господарства біологічного факультету Василь Войтюк. –
Молодь уміє мислити і досліджувати, знає проблематику лісів, аргументовано
подає фактаж.
…По
обіді під готель під’їхало три комфортабельні «Ікаруси»: всіх чекала екскурсія
у ДП «Волинський лісовий селекційно-насіннєвий центр», що поблизу с. Гаразджа
Луцького р-ну.
За
якихось двадцять хвилин дорослі й учні розглядали дивовижні деревця, кущі,
троянди, лікарські рослини. Фотографували ліс гінкго, що ріс у глечиках. Ці
деревця вважаються священними у китайців і японців, доведено їх лікувальну дію,
але справжньою сенсацією для багатьох стало повідомлення, що це чи не єдине
дерево, яке росте на землі з часів динозаврів. Гінкго почав вирощувати Зіновій
Коритан, який довгі роки працював тут директором.
– Цей
лісорозсадник створено у 1960-му році, – розповідає нинішня його директорка
Тетяна Неводнічик. – Його загальна площа – 697 га. Територія покрита лісом –
610 га. Площа насіннєвих плантацій – 40,6 га. Базисний розсадник займає 18,5
га: площа посівного відділення – 8,2 га, площа шкільного відділення – 6,9 га,
площа теплиць – 0,33 га. Тут щорічно вирощується 4,5 мільйонів сіянців.
–
Тут затишно і гарно, звідси не хочеться нікуди їхати, – каже керівник
Скулинського учнівського лісництва Світлана Савченко. – Справжнє рукотворне
диво!
–
У нашому дендропарку теж є деревця із цього селекційно-насіннєвого центру, – повідомляють
дев’ятикласниця Галина Савченко, десятикласники Юля Смаль та Олексій Лисковець.
–
Знаю, – кажу. – Ми разом їх садили два роки тому. У вас росте навіть унікальне
гінкго.
Ще
якась година їзди – і автобуси пригальмовують біля Маневицького лісництва ДП «Маневицьке
ЛГ». Його садиба – при дорозі. Ошатні «зелені колони» та живоплоти дивують
автомобілістів і пішоходів. Йдеш алеєю повз клумби з квітами, а погляд вихоплює
рівненько підстрижену зеленавість.
Ця
краса зачіпає серця юних і бувалих лісівників, бо у кожній делегації є
представник державного лісопідприємства. Освітяни захоплено фотографують
краєвиди.
–
Тут все зроблено з душею! – чую. – Відчувається вправна рука справжнього майстра,
навіть митця!
–
А й справді, хто це так акуратно й уміло підстригає деревця і кущі? – запитую у
лісничого Олександра Швеця.
–
Олег Кленовий, – каже господар обійстя. – Він узимку працює кочегаром, а літом
– пожежним сторожем і… садівничим. Зараз із ним познайомлю. Він саме заступив
на чергування, – і показав на живий шедевр із квітковиння та декоративних
ялівців. – А ось цю клумбу створила моя дружина Рая.
У
цьому лісництві є чого повчитися. Ось уже кілька років при ньому діє Маневицьке
учнівське лісництво. Всі учасники зльоту хочуть побачити клас, у якому
навчаються юні лісівники, котрі вибороли гран-прі VІІ Всеукраїнського.
…Наступна
зупинка – консервний цех ДП «Маневицьке ЛГ». Його начальник Галина Зінич
знайомить із лінією для виробництва джемів і варення.
–
Її тільки сьогодні запустили, – каже Галина Федорівна. – Переробляємо чорниці.
Учасники
VІІІ Всеукраїнського оглядають технологічні лінії, казани для варки варення, автоклави
для пастеризації банок, пробують чорниці. Цеховики приготували для дорослих і
дітей частування власного виробництва – соки, мед, печиво, смачні ватрушки. Тож
роздивившись і зробивши потрібні фото, зголодніле товариство пробує мед…
–
Наші лісівники мають і свої пасіки! – каже головний лісничий ДП «Маневицьке ЛГ»
Олександр Черниш. – Пригощайтеся – щойно із вуликів.
…А
біля столітнього дуба, що росте біля Маневицького центру творчості дітей і
юнацтва, учасників зльоту вже виглядають малі артисти. Всі одягнені у
вишиванки. Директорка центру дає останні настанови маленькій колезі, яка тримає
на рушничкові хліб-сіль. А ось і гості сипнули з автобусів на площу. Залунало
вітальне слово, заграли музики, хлопці і дівчата пустилися у танок, маленька
мисткиня піднесла Миколі Пінчуку хліб-сіль, запросила усіх до зали. Зі сцени
гостей привітали голова Маневицької райради Людмила Веремчук, головний лісничий
ДП «Маневицьке ЛГ» Олександр Черниш, заступник начальника відділу освіти
райдержадміністрації Володимир Козачук, а тоді вийшла директор Волинського
обласного еколого-натуралістичного центру Валентина Остапчук і повідомила, що у
залі є іменинник. І цей іменинник – ніхто інший, як директор Маневицької ЗОШ
І-ІІІ ст. №1 Олександр Гаврилюк – ініціатор створення учнівського лісництва,
яке торік вибороло гран-прі.
–
Вас, Олександре Арсентійовичу, приїхала привітати із днем народження вся
Україна!
І
це, мабуть, була найфантастичніша і найприємніша несподіванка цього дня.
А вже
потім-потім, після вечері, на дітей чекала розважальна програма, а на дорослих
– розмова про майбутнє України. І юні лісівники, і їхні дорослі колеги та
керівники делегацій цього вечора співали у смт Маневичі Гімн України.
Багато
хто з учасників мріяв скупатись у Світязі.
–
А як інакше?! – казав директор Кіровоградського обласного центру
еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді Олег Паркуян. – Це все
одно, що побувати у Римі, та не побачити Папи Римського, чи відвідати Париж,
але не піднятися на Ейфелеву вежу.
І
ось вже з обох боків до путівця підступається озерна синь – це Люцимир і Чорне.
Шацьк… Тут мандрівники мають незабутню зустріч з колективом Шацького лісового
коледжу ім. Валентина Сулька. Дорогих гостей вітають голова Шацької районної
ради Сергій Вінничук, директор коледжу
Ігор Жмурко та його заступник Василь Панасюк, заступник директора Шацького
національного природного парку Василь Матейчик, творець першого учнівського
лісництва в Україні Микола Моісеєнко.
– Уже
17 років, як я на пенсії, а ще передаю
свій досвід і знання молоді, – мовить схвильовано ветеран. – Сорок років тому
прийшов у Шацький лісгоспзаг головним лісничим, пліч-о-пліч працював із
директорами тодішнього лісного технікуму Валентином Сульком і Львовичем, був
сам директором. Від нинішнього директора Ігоря Жмурка отримав відзнаку «Відмінник освіти України». А
починав свій трудовий шлях із Цумані Ківерцівського району. Мені випала честь
створювати перше в Україні шкільне лісництво. Воно було закріплене як за
школою, так і за лісництвом. Радий, що тепер їх на Волині більше сорока. А ми
були перші. У 1968 році я побував у Москві на ВДНГ, де наше шкільне лісництво
нагородили медаллю. Я й досі її зберігаю – вона для мене особливо дорога.
А
ще Микола Михайлович висловив думку, що між деревом і людиною є тісний зв’язок:
«Ліс відторгне від себе споживача». Порадів за юних лісівників, зазначивши, що
з них виросте достойна зміна. При цьому наголосив: кожен має дбати про
наступників.
Для
учасників зльоту колектив коледжу дав цілий концерт, де були пісній поетичне
слово. Відтак гості познайомилися з картинною галереєю, музеями фауни та
історії коледжу, унікальним дендропарком, навіть пройшлися екологічною стежкою,
заглянули до теплички, де саме чаклувала викладач біології Тетяна Берестюк.
Після
обіду у їдальні коледжу гості їдуть на зустріч зі Світязем. Кожен уявляє її по-своєму.
Зелені сосни, білі берізки, спів птаства… Вже чути дихання Світязю. Зупиняємося
на спортивно-оздоровчій базі «Гарт» СНУ ім. Лесі Українки. Товариство йде повз
ботанічний сад із диво-деревцями та цілющим квітотрав’ям, поміж сосен вже
світиться Світязь.
–
Привіт, Світязю! – гукають зачаровані його красою і величчю. – Добридень тобі,
український герою!
Всього
лиш кількагодинне побачення, а запам’ятається на усе життя. Не зважаючи на
погоду, дехто роздягається і йде купатися, а більшість фотографується на
пам’ять і зачаровано розповідає Світязю про свій край.
…Уже
на виїзді із Любомля учасників зльоту у рекреаційному пункті «Машів бір» зустріли
директор, головний лісничий, прес-секретар ДП «Любомльське ЛГ» і запропонували
покуштувати лісових чорниць та березового соку. Ось така приємна несподіванка.
Що
ж, вражень і спогадів Волинь залишає багато. Втомлені, але щасливі, з піснями
повертаються учасники зльоту до Луцька. Ще одна вечеря, один чарівний сон у
привітному «Світязі», екскурсія до старовинного Луцького замку – і настав час
прощатися із казкою, яку усі ці дні творили організатори VІІІ Всеукраїнського
зльоту учнівських лісництв.
Сергій
ЦЮРИЦЬ.
