Ратнівчанин збирає анекдоти з 1967-го…
Про
своє хобі Василь Костянтинович розповів нам випадково. Чесно кажучи, й сам не
задумувався над тим, скільки часу, як тільки бачить у пресі смішний анекдот,
так одразу хапається за ножиці й вирізує… Так уже склалося, що мимо анекдота
він «пройти» не може. Але навіть такому досвідченому шанувальнику цього
специфічного жанру важко жартувати «по команді».
У
його колекції – унікальний блокнот 60-х років, де у виписаних ним анекдотах
слова, що могли стати предметом «політичної претензії», означені тільки однієї
буквою з три крапкою. На всякий випадок.
Багато років колекціонуючи анекдоти і
спостерігаючи за тим, хто стає героями цього жанру та як змінюються смаки у
народу, Василь Костянтинович заслуговує називатися експертом у цих питаннях.
Таким собі анекдотних справ майстром. Що цікаво: у його колекції з-поміж
вирізок останніх років чимало анекдотів від «Волинської газети». Як запевнив
нас ратнівчанин: далеко не кожній газеті вдається мати гарне почуття.
Нині Василь Краглик – пенсіонер. У
минулому – педагог. Колекціонувати анекдоти він почав ще в юності.
«Тоді анекдоти розказував «Голос
Америки», – згадує Василь Костянтинович з певною ноткою ностальгії. – Про
Чапаєва, який потрошив царські дивізії. А виявляється, що то така була
американська ідеологія: очорнити російського Чапаєва. Мовляв, отакі вони
російські герої – тупуваті…».
Спочатку Василь Краглик (на ту пору ще
студент) виписував анекдоти у блокнот. Найпопулярнішими героями тоді були… Брежнєв,
Хрущов. Ту сивеньку книжечку, списану дрібним почерком, Василь Костянтинович
береже й досі. Що цікаво: слова, які, на його думку, мали політичний відтінок
(або ж імена) він писав не повністю.
«Я так тільки першу букву ставив… А тоді
– крапочки, – зізнається чоловік. – Час тоді такий був, що навіть за такі речі
(за Чапаєва скажімо, чи за Брежнєва) можна було конкретно загриміти. Тим більше
я знав, що є серед нас студенти, котрі працюють за завданнями КГБ і пильно
стежать, чим хто займається, що говорить».
У тому студентському блокноті – найбільше
анекдотів про модне тоді «армянське радіо». А от коронний анекдот Василя
Краглика – від Нікуліна.
«Його можете друкувати сміло, – додає чоловік.
– Цьому анекдоту пішов 67-й рік. Історія така: у мене була колись книжка
«Спогади Юрія Нікуліна» (того самого знаменитого клоуна). Там я прочитав, що йому батько у 1947-му
привіз з Одеси анекдоти. То, у тій книзі спогадів кожен розділ починався анекдотом.
Але запам’ятався мені один. Він дуже простий. Але – мудрий:
«Вийшов кіт вранці надвір. Бродив-бродив
поміж смітниками. Їсти ж хочеться, а в смітниках, мов на зло, – нічого. Коли
зирк – миша біжить. Він за нею! Ось-ось спіймає. А вона в щілинку – шморг! Стоїть
кіт, думає… Як то мишу звідти виманити? З того всього почав гавкати. Чує миша
собачий голос і міркує: «Хм… Собака з котом – вічні вороги. Тому точно кота
біля шпаринки вже нема! Треба втікати…». Вилазить собі спокійненько. А кіт її –
шлап! З’їв, обтерся і зробив такий висновок: «Добре знати іноземні мови!»
Можливо, саме цей анекдот припав Василеві
Костянтиновичу до душі, бо й сам чоловік – вчитель німецької мови…
Після Чапаєва, згадує ратнівчанин, модно
було жартувати про Брежнєва і його старечий маразм. А тоді – про Хрущова…
«От пригадалася загадка з тих часів: «В
якій кишені Хрущов носив гребінець? Усі думати відразу: в правій чи лівій,
нагрудній чи ще якій… А він же був лисий мов бубон!»
Сучасні анекдоти, каже колекціонер, менш
політичні. Жарти стали побутовими. Василь Краглик нарікає: чомусь почали рідше
друкувати анекдоти у газетах. А дарма, мовляв! З гумором легше жити. За
вірність анекдотам він шанує кілька видань: «Волинську газету», «Волинь-нову»
та «Факти».
Не лінується чоловік вирізати ще й
афоризми чи кросворди. А от вирізками
користується тоді, коли йде у якесь товариство. Трапляється відповідний момент,
коли можна пожартувати, – у його кишені завжди рятівна вирізка з газети. Каже:
у багатьох установах вже знають, що він – любитель анекдота. Буває, просять розповісти щось…
От був, скажімо, недавно в ратнівській
лікарні, а там себе біля неї поставили фігуру, що символізує емблему медицини:
чашу зі змією. Глянув – і згадав анекдот: «Гуляє чоловік з дружиною біля
лікарні. Щось – не в настрої… А вона побачила на стіні емблему медицини і
питає: «Ти не знаєш, що вона означає?» «Що-що… То твоя мати чай п’є».
Завдяки цікавому хобі Василь Краглик –
бажаний гість у кожній компанії. На кожну вільну хвилину у цього чоловіка –
знайдеться захоплення: чи книгу почитати, чи анекдоти в газетах пошукати, чи
навіть … у закордонну подорож з дружиною Валентиною Тарасівною гайнути (це
подружжя літніх за віком, але молодих душею людей і на таке здатне).
Словом, не тому цей ратнівчанин товаришує
з анекдотами, що з ними весело. А тому, що сам володіє хорошим почуттям гумору
й просто не вміє нудьгувати.
А наостанок – добірка анекдотів від
Василя Краглика:
Запитують
у «армянського радіо»: «Чим нічний горщок для хрущовки відрізняється від
нічного горшка для великогабаритної квартири?»
«Армянське радіо» відповідає: «Він такий же,
тільки ручками всередину».
…
Чоловік
жаліється друзям: «Вчора побився через дівчину!».
«З
ким???»
«З
дружиною».
…
Вигнала
Марія Іванівна Вовочку з класу. Іде директор і запитує: «Вовочка чого ти не на
уроці?». «Учителька з батьком послала» «А де твій батько працює?» «В ЦК» «Не
треба, Вовочко, вертайся в клас і скажи вчить тельці, що я матиму з нею
серйозну розмову». Приходить Вовочка додому і каже: «тату, твоя центральна
котельня мене знову врятувала».
…
Молода
медсестричка приходить до завідуючого відділенням: «Іване Івановичу, ви не
могли б дати іншого хворого? А то передній вже помер…»
…
(від одного ратнівського священика) Приходить до батюшки панянка і каже: «Отче,
у мене пропав собачка. Такий був розумний. Ну хіба говорити не вмів! Відправте
по ньому панахиду». Глянув батюшка сердито з-під лоба: «Ви думаєте, що
говорите?!» «Отче, я ж не за спасибі, даю 300 баксів». «А-а-а… То ви так і
кажіть, що він у вас був православний!»
Олена
ЛІВІЦЬКА.
На фото
автора: Василь Краглик – анекдотних справ майстер; дещиця колекції на стіл не
вміщається.