Майже 20 років тому, 31 березня 1995 р., побачив світ
перший номер нашого видання. А сьогодні виходить друком 1000-й, ювілейний номер
«Волинської газети»!
Насамперед, добрим словом слід подякувати всім
журналістам та технічним працівникам, хто за цих два десятки років долучився до
творення газети, яка половину своєї історії виходила під назвою «Досвітня
зоря», а продовжує свій шлях у буремному медіа-просторі як «Волинська газета».
Узагалі, доля цього
друкованого періодичного засобу масової інформації може стати основою для
написання бестселера з неймовірним сюжетом, де буде ейфорія перших досягнень,
гіркота помилок та зрад, відродження з попелу та розвиток абсолютно унікальних
для інших медіа напрямків.
Насамперед варто нагадати, що
ця газета ніколи не мала нічого спільного з тоталітарним радянським минулим. Це
дуже важливо, бо сьогодні дуже модно накидати синьо-жовтий прапор на речі,
з-під яких таки проступають тоталітарні зірки та серпасто-молоткаста
свідомість. Але поруч із перевагами ця
дуже суттєва обставина має й величезний недолік: відсутність досвіду виживання
в умовах, коли схиленої голови меч не торкнеться…
Та як напруга можлива лише
тоді, коли є «плюс» і «мінус», так і функціонування живого газетного організму
потребує щоденної енергії тих, хто творить видання. І хоча вони також різняться
потенціалом та полярністю, слід згадати всіх. Серед співзасновників «Досвітньої
зорі» були обласна Рада профспілок працівників АПК, обласна Рада колективних
сільськогосподарських підприємств, облуправління сільського господарства та
продовольства, потім – облдержадміністрація та обласна рада; із 2005-го –
трудовий колектив редакції, облдержадміністрація та ТзОВ «Феміда-Інтер», яке
згодом замінив Благодійний фонд «Останній солдат».
Цікаво, що перший номер
«Досвітньої зорі» до друку готувала ціла редакційна рада в складі Л.
Андрійчука, О. Бичкова, Л. Гаврилюка, А. Грицюка, В. Кіндера, Л. Лагановського,
К. Лободи. Згодом видання підписували до друку Леонід Лагановський, Ніна
Романюк, Василь Алексеєв, Анастасія Пеценюк…
На початку 2005-го газета
вивчила перший гіркий урок: у розпал Помаранчевої революції багато тодішніх та
нинішніх активістів прагнули, аби видання стало на демократичні рейки розвитку.
Але коли справа дійшла до конкретних кроків підтримки, то першими зникли ті,
хто найголосніше кричав… Тому зміни довелося проводити в умовах, максимально
наближених до бойових, і, насамперед, тим, хто до виникнення «воєнного стану»
не мав стосунку…
І цей досвід – також дуже
цінний. У цьому пересвідчився, коли у квітні 2005-го став головним редактором
видання, яке змінило не лише назву з «Досвітньої зорі» на «Волинську газету»,
співзасновників, але й сам підхід до основоположних принципів сучасної
журналістики. Не всім це подобалося 10 років тому, декому муляє й донині. Але
відповідь залишається однією: щоб повчати когось, треба спочатку навчитися
вчитися самому. Тоді зможеш допомогти навчитися й іншим. І процес цей –
щоденний, важкий, часом дуже невдячний, але – благородний.
Тому одним із найголовніших
досягнень, мабуть, слід вважати потужний творчий потенціал, який продукуємо
разом із колегами всі ці роки і який матеріалізувався не лише в газетні
публікації чи редакційні акції, але й у цілком конкретних журналістів. Нашу
школу, крім уже згадуваних вище, пройшли такі відомі фахівці, як Галина Бєлова,
В’ячеслав Бєлов, Валентина Блінова, Руслан Корпош, Ольга Максим’як, Ольга
Харів, Оксана Куцик, Микола Волошин, Оксана Чурило, Оксана Блищик і – зовсім
недавно перейшла на нове місце роботи – Світлана Головачук. Натомість гнучка
кадрова політики дозволяє з успіхом запозичувати ініціативу молодих та
використовувати досвід уже маститих журналістів, які продовжують нести творчу
вахту, щодня, без поспіху, популізму та кон’юнктурщини показуючи життя таким,
яким воно є, і делікатно пропонуючи, як його, врешті-решт, змінити на краще.. Й
багато перемог у різноманітних конкурсах підтверджує: «Волинська газета» – на
правильному шляху.
Звичайно, раз ми згадали тих співзасновників,
хто розпочинав історію газети, то гріх забувати й про інших, хто в різні
суспільно-політичні періоди переймав естафету співпраці та
співвідповідальності. Особливі слова вдячності на адресу голів
облдержадміністрації та їхніх заступників – Володимира Бондаря, Богдана Шиби,
Володимира Карпука, Миколи Романюка, Віталія Заремби, Святослава Кравчука,
Бориса Клімчука, Олександра Курилюка, Володимира Гунчика, Сергія Кудрявцева,
багатолітніх голови облради Василя Дмитрука та його заступника Василя Струка, а
також нинішнього керівництва органу представницької влади Волині в особі
Валентина Вітра та Олександра Пирожика…
Та найбільша вдячність – вам,
шановні читачі! Ви – найголовніше досягнення та найвище мірило в повсякденній
роботі! Кожен черговий номер «Волинської газети» ми робимо, насамперед, для
вас, вкладаючи в кожну статтю свою працю, душу та енергію. Ми відчуваємо багатотисячну
підтримку, і це стверджує: попереду ще дуже багато нових ювілейних номерів
«Волинської газети»!
Володимир ДАНИЛЮК.