Сьогодні,
12
липня,
Християнські Церкви східного обряду
вшановують пам’ять святих верховних
апостолів Петра і Павла. Храмовий празник
святкують у двох селах Боратинської
ОТГ
– Коршовці і Вербаєві. Про
це сповіщають на сайті громади.
Історична
спадщина Коршовця сягає давніх часів.
Тут знайдено багатошарове поселення
пізнього палеоліту, елементи культури
лінійно-стрічкової кераміки і епохи
міді-бронзи ІІ тис. до н.е. Вперше село
Коршовець згадано в документі від 1526
року, коли Луцький єпископ Кирило
самоправно обміняв з князем Чорторийським
села Дем’янів на Коршовець, а обмін
затвердила королівська грамота. Також
Коршовець згадується у документах 1561
року. До слова, тоді власником церкви,
до якої належав Коршовець, був єпископ
Феодосій Гулевич – дід відомої
української діячки Галшки Гулевичівни.
Існує
декілька версій стосовно походження
назви села. Одна із легенд повідомляє,
що навколо південно-східної частини
Луцька були мішані ліси, густі верболози,
кущі. Згодом, люди, у пошуках родючої
землі, почали викорчовувати ці зарослі
і вивозили землю від кореневищ –
корчилищ. Звільнена територія отримала
назву корчилища (коршивища) та згодом
з’явилася назва Коршивець. За іншою
легендою – тут в давнину була корчма,
яку тримали євреї. Купці, які їхали
ярмаркувати в Торговицю, тут зупинялись
перепочити, а назву села пов’язували
зі словом «корчма» – Корчовець,
Коршовець.
Територія
сучасного Вербаєва стала справжньою
знахідкою для археологів. У 1979 р. тут
виявили поселення мезолітичного періоду,
а також двошарове поселення
тшинецько-комарівської культури і
селище давньоруського періоду ХІІ –
ХІІІ ст. До слова, цьогоріч виповнюється
575 років з часу першої писемної згадки
про Вербаїв, яка, згідно архівних джерел,
відноситься до 1445 р. Тоді Вербаєвом
володів пан Петро
Кардейович,
який утримував I городню Луцького замку.
Протягом століть власниками села були
пани Іван-Кирдей
Мильський,Криштоф
Броніш,
а пізніше – Луцький домініканський
монастир. За всю історію існування
Вербаєва у селі не було власної церкви,
тому вербаївці ходили до Свято-Михайлівського
храму села Пулганів.
Щодо
найменування населеного пункту –
старожили кажуть, що назва Вербаїв
походить від великої кількості насаджених
верб. Розповідають також, що раніше
Вербаїв був розташований біля самісінької
річки, однак земельні реформи змусили
людей пересялится в інші куточки села
та на хутори. Так Вербаїв і набув обрисів
сучасного населеного пункту.
Наш
кор.
Фото з сайту Боратинської ОТГ.