Він знаходиться за головним корпусом Луцького національного технічного університету. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Катерина, голова громадської організації Zero waste Lutsk (з англійської – «Нуль відходів Луцьк») розповідає, як узагалі з’явилася ідея закласти город у центрі 200-тисячного міста.
Ідею Катерини підтримав Максим Войчук – член ГО «Нуль відходів Луцьк», доцент ЛНТУ. Для реалізації ідеї вдалося залучити кошти декількох міжнародних організацій. І всього місяць копіткої праці знадобилося, аби влітку 2022-го у Луцьку з’явилося місце для охочих попрацювати на власній грядочці.
Навіть зілля тут переробляють – на добриво
А ось і сам город!
За українською традицією – обгороджений тином. Поруч – ставок. На кожній із грядок – табличка з підписом, хто саме тут хазяює. Ось вирощують квіти працівниці обласної юнацької бібліотеки. А ось керівниця відділу екології Луцької міськради Оксана Лисак понаставляла «їжаків», щоб захистити свій урожай від собак.
«Нам і птахи «помагають» збирати врожай, – жартує Ірина Ткачук, яка разом із сином та донькою прийшла провести вечір п’ятниці поміж грядок із городиною.
Поки спілкуємося з Іриною та її помічниками, Максим Войчук уже прополює свої грядки. В нього тут суниці, жимолость, ехінацея та мангольд – бурячок, листя якого використовують для приготування салатів. На город, каже Максим, приходить після роботи в університеті: наглянути, підлити, зілля повиривати.
До речі, всі бур’яни в міському городі використовуються для виробництва органічного добрива. Для цього облаштували компостер, обгородили, повісили табличку-інструкцію: щоб люди знали, які відходи можна сюди скидати, а які не варто. Адже потім виключно цим компостом буде удобрюватися ґрунт на грядках. Це і гроші зекономить, і дозволить зібрати урожай без «хімії».
До слова, за таким же принципом у Луцьку діє ще один міський город. Його заклали торік у Центральному парку ім. Лесі Українки. Найбільше там господарюють члени Луцького молодіжного центру. А оскільки вони часто влаштовують посиденьки за чашкою чаю, то відповідні культури переважно й вирощують, – м’яту, мелісу, ароматні квіти.
«А ми з дітьми спробуємо виростити люфу, – зауважує Ірина Ткачук. – Якщо вдасться зібрати врожай, то плоди цієї культури можна буде використовувати як губку для миття».
Не просто клаптик землі, а ліки від стресу
Відпочити душею та перезарядитися психологічно прийшли на міський город і Олена Мороз та Поліна Бромберг.
Олена – мама трьох діток: восьми, дев’яти і 17 років. Усі вони чекають із війни тата. Він боронить Україну від російських терористів іще з 2022 року.
Від домашньої рутини рятує міський город і Поліну Бромберг. До Луцька жінка переїхала з Харкова ще на початку повномасштабного вторгнення, коли росіяни почали бомбити і нещадно обстрілювати місто, яке фактично за 50 км від Росії.
«Старшій моїй дитині п’ять років, молодшій – два. У грудні чекаємо на поповнення, – розповідає Поліна, показуючи поглядом на свій округлий живіт. Жінка на своїй грядці посадила культури, про які зберегла теплі спогади з отчого дому».
«Я ж родом із Запорізької області. Постійно їздила до бабусі в село Кам’янське. А тепер бабусі вже нема, частина Запорізької області під окупацією, і хочеться частинку малої батьківщини відтворити тут, на Волині», – розповідає Поліна.
Відтак у себе на городі жінка посадила традиційні для півдня України баклажани, дині, кавуни.
Фото ілюстративне